Статті

Вірші та пісні про Почаїв

ЧЕПУРКО Богдан. ПОЧАЇВ

Місто Почаїв Тернопільської області

ПОЧАЇВ

В незамурованій печалі
непорятованих думок
старий порубаний Почаїв
вишневим голосом замовк.
Схрестились погляди у пісні,
і на заглибини очей
впадуть татарські очі скісні.
Ніхто не скаже: будь, як вдома,
у цих обвітрених очах.
...На світлих пагорбах невтоми
спочине втомлена душа...
І не заплачеться нікому —
які пройшла вона гріхи.
І на жертовную солому
не клякнуть зайшлі пастухи.
І чи згадається — хто знає? —
той шлях і сиві могилки
від неоплаканих д у н а ї в
до смертоносної Р і к и.

* * *

Спочила Почайна
в утробі вінчальній.
Осквернюють воду
акорди прощальні.
Від тої ідеї
вселюдської любові
усохли джерела
почайної крові.
Мов сонячна грудка
з далекого краю —
пречиста голубкаї
летить на Почаїв.

* * *

Почавсь Почаїв із печалі,
з плачів невольницьких. З рясних
неоціненних вчинків тих,
що врізалися у скрижалі.
Не відліта його душа,
Невтішно тужить. Б’ється в камінь
З затиснутими кулаками
лежить козацтво із коша.
Не піднімається Вкраїна.
Лежать повалені киї...
Не діти, мовби. Нічиї.
На вірнопідданих руїнах.

* * *

1979-1986. Львів

Богдан ЧЕПУРКО.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

САЧКО Ярослав. ПОЧАЇВ

Місто Почаїв Тернопільської області

ПОЧАЇВ

Над простором планети височать
бані Почаєва, до болю українські.
Та чом на Лаврі Каїна печать
й староцерковна вимова російська?
Коли на Лавру турки нападали,
то Матір Божа помахом руки
на ворогів їх стріли повертала.
Ніхто не смів й поткнутись з-за ріки.
Австро-угорці, ляхи, яничари
у безвість відійшли, неначе дим.
На Захід відчинялись двері Лаври
і нарід йшов молитися сюди.
Тепер тут входи звернені на Схід
й монахи не по-нашому говорять.
О Матір Божа! Захисти від бід,
бо нам ще гірше, ніж було учора.
...Над простором планети височать
бані Почаєва, до болю українські.
Та чом на Лаврі Каїна печать
й староцерковна вимова російська?

Ярослав САЧКО.

Джерело:
поет. збірка «Ломикамінь», Т., «Лілея», 2008.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

ФАРИНА Ігор. “З-над Почаєва гуси летять...”

Місто Почаїв Тернопільської області

* * *

З-над Почаєва гуси летять
              у заобрійні далі.
Їх чекають вони, і ніщо вже
              не змінить цей час:
Ні слова в тишині, ні тяжіння
                          п’янке до скандалів,
Що не можуть у світі прожити
                          ні миті без нас.

Ми поклялись колись бути
                          вирію чесно птахами
Й через осінь летіти, узявши
                          на крила весь сум.
Не дивуймось же зараз,
                          що то залишилися з нами
Днів майбутніх бентеги
              й батьків невпокорений сум.

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 20.09.2012. Оновл.: 20.09.2012]

ОСТАП’ЮК Володимир. У ПОЧАЇВСЬКІЙ ЛАВРІ

Місто Почаїв Тернопільської області

У ПОЧАЇВСЬКІЙ ЛАВРІ

У тиші храму замовкають звуки,
Душа на сповідь вийшла з вівтаря
Людської долі і людської муки,
Немов досвітня з-поміж хмар зоря.
Хрещуся мовчки в храмі до ікони
І воскресає щось в мені святе...
А поруч ви, мій гріх земних законів,
Мабуть, як я, думками грішите.
Монах розказує про Лавру, про пророче,
Щирі, як святість, линуть з уст слова,
А я заглянути у ваші очі хочу
В святім цім храмі, де любов жива.
Хочу признатись в правді перед Богом:
(Хоч усвідомлюю, що знає він усе),
Я не прошу взаємної любові,
Але для вас віддам всього себе;
Щоб вас в цю мить, не вміючи, любити
Під куполами золотистих віть,
Аби свій гріх молитвою скупити —
Прости, Господь! І Ви мені простіть!
...У тиші храму лиш монаха звуки.
Молюсь до Бога за свої гріхи,
Молюсь за щастя і молюсь за муки,
Що подарили в ці хвилини ви.

Володимир ОСТАП’ЮК.
н. в с. Потуторів на Шумщині.

Джерело:
колективна збірка віршів «Сонячні джерела», Т., СМНВП «Діалог», 1994.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

ТКАЧУК Ганна. БІЖАТЬ У ПОЧАЇВ СТЕЖКИ І ДОРОГИ (пісня)

Місто Почаїв Тернопільської області

БІЖАТЬ У ПОЧАЇВ СТЕЖКИ І ДОРОГИ

(пісня)

Біжать у Почаїв стежки і дороги,
Там Божії дзвони гудуть,
До нашого Бога, єдиного Бога,
Народи, як води, пливуть.

О Матінко Божа, до Тебе прийшли ми
Живої напитись води.
Ми молимо Бога, ми просимо Бога,
Веди нас до Нього, веди.

З гаїв солов’їних принесли Тобі ми
Букети живих квіточок,
Ми молимо Бога, ми просимо Бога
За наших малих діточок.

Прийми, Мати миру, любов нашу щиру,
Прийми наші сльози і спів.
Ми молимо Бога, ми просимо Бога
За наших дочок і синів.

Ми хочем, щоб діти навчились молитись,
Щоб чули вони Божий дзвін.
Ми молимо Бога, ми просимо Бога,
Бо сонце любові — то Він.

Благаєм за поле, благаєм за море,
Благаєм за села й міста,
Ми молимо Бога, ми просимо Бога:
Без Нього не квітнуть жита.

Без Нього святая земля догоряє
У полум’ї лютих незгод.
Ми молимо Бога, ми просимо Бога,
Лиш Він захистить наш народ.

О Матінко-Зоре, втопи наше горе
У водах святої ріки.
Ми молимо Бога, ми просимо Бога
Від нині на вічні віки.

1979 рік.

Ганна ТКАЧУК.

Джерело:
поет. збірка «Молитва і пісня», Т., 1996.

[Інф.: 20.09.2012. Оновл.: 20.09.2012]

ЛИТВИНЧУК Людмила. ПОЧАЇВСЬКІ ЛИСТОЧКИ

Місто Почаїв Тернопільської області

ПОЧАЇВСЬКІ ЛИСТОЧКИ

++

Хтось не мина простертої руки,
Хтось — обізве сірому спересердя...
Створив Господь калік і жебраків,
Щоб світ перевірять на милосердя.

++

На цілу зграю голубів
Лише одна голубка — біла.
І хто дивився — зрозумів, —
Душа, що Істину любила!

++

З’являлись і щезали, як терміття,
Оті, що прагли м’яса і парчі...
А Він — крокує крізь тисячоліття —
З ягнятком заблукалим на плечі...

+++

...Слагаются стихи навзрыд.
Б. Пастернак.

В темному небі гуси летіли...
Де ж вони сядуть у чорній імлі?
В темному небі гуси летіли —
Серце боліло мені на землі.

В темному небі гуси кричали...
Хто ж то не знає, що тяжкий в них шлях?!
В темному небі гуси кричали —
Сльози горіли мені на очах.

В темному небі... Гусоньки-гуси...
Линули далі, на Білорусь...
Може, колись у пташиному крузі
Я на цю землю іще повернусь...

[19 березня 1991 р.]

Людмила ЛИТВИНЧУК.

Джерело:
поет. збірка «Воскреслії дзвони», м. Дубно, «Наш край», 1991.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

СЕМИРОЗУМ Стефанія. “А серце знову у Почаїв лине...”

Місто Почаїв Тернопільської області

* * *

А серце знову у Почаїв лине —
У той святий куточок України,
Де Пресвята Марія появилась,
Де чудотворний образ залишила,
Зіславши і своє благословення
На всі століття, аж до сьогодення,
Не обминувши і того дитятка,
Що білий світ побачить післязавтра.
В Почаїв всім єством своїм злітаю
На гору ту, де Діви Дух витає,
Де образ Богородиці Марії
Весняною надією зоріє.
Спішу, щоби припасти до джерельця,
Щоб злити рани зі свойого серця,
Щоби за все, що маю, поклонитись,
Щоб разом з усіма людьми просити,
Аби нас Пресвята оберігала,
Над нами руки повсякчас тримала,
Щоб серцем і душею заспівати:
«Витай, витай, між нами, Божа Мати!»

13.06.1996 р.

Стефанія СЕМИРОЗУМ.
с. Нові Петликівці Бучацького району.

Джерело:
з рукопису.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

КУЖЕЛЬ Леонід. ПОЧАЇВ ВЕЧІРНІЙ

Місто Почаїв Тернопільської області

ПОЧАЇВ ВЕЧІРНІЙ

Над містом моїм тихий вечір спадає
І сонце рожеве зависло в хрестах.
Воно, наче райдуга, барвами грає,
Купається в золоті на куполах.

Чим нижче за обрій спускається сонце,
Тим більш таємничою лавра стає.
Вона ніби замок якийсь старовинний
Над містом моїм вечорами встає.

Та ось все довкола ніч тихо покрила,
Лиш зорі моргають мені з висоти.
І тягнуться в небо вечірнє над містом
Могутні, осяяні блиском хрести.

На вулицях тихо, нема перехожих,
Лиш вітер з цукерок обгортки ганя.
Скриплять ліхтарі на стовпах одиноко,
І місто моє під цей скрип засина.

А лавра вогнями на пагорбі сяє.
Злилася з зірками вечірніх небес.
Чарує місцевих людей та приїжджих
І люд християнський скликає увесь.

Леонід КУЖЕЛЬ.
м. Почаїв Кременецького району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №66(14762) від 19 серпня 2006 року.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

САЧКО Ярослав. УКРАЇНСЬКА СВЯТИНЯ ПОЧАЇВ

Місто Почаїв Тернопільської області

УКРАЇНСЬКА СВЯТИНЯ ПОЧАЇВ

Українська святиня Почаїв.
Що ж тут роблять московські попи?
Хтось мені сповідатись нараяв...
Та у душу налили ропи.
Бо до сповіді не допустили,
хоч п’ятсот кілометрів здолав.
Богоматір попи заступили,
щоб з стопи її я не спивав.
— Галичан ми тоді сповідаєм,
православ’я як наше приймуть.
України нема в цьому краї!
Ми Москві служим, ось в чому суть.
Що ж, схилюся на храмові стіни,
щиро Богові я помолюсь.
У мені не уб’ють України,
бо в нутрі її — Київська Русь.
Вільна думка і вільна держава.
Я за неї і в пекло піду,
щоб вовік Український Почаїв
був для нас, християн, на виду.

Ярослав САЧКО.

Джерело:
поет. збірка «Одкровення Зорі», Т., «Джура», 2003.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]

КРИВОРОТЬКО Анатолій. ПОЧАЇВ

Місто Почаїв Тернопільської області

ПОЧАЇВ

Як на свято, весна чорну землю клечає,
Видно усміх зорі.
Разом з нею я щиро вітаю Почаїв —
Диво з див на Горі.
Тут на теплому тлі дивовижної сині,
Де видзвонює мідь,
На жіночій долоні моєї Волині
Небом лавра ряхтить.
На усій Україні вона лише друга
Після київських Гір.
Ї до неї іду, як до вірного друга
Із задавнених пір.
Про Почаїв прочани розпитують часто,
Як минає зима.
Тут народ рятувала в годину нещастя
Божа мати сама.
До людей в їхній храм я ступаю крізь двері,
Мов вертаюся в дім.
І мене доокіл заворожує Реріх
Мистецтвом своїм.
І ці стіни стають, наче світ, неокраї,
І я згадую враз,
Що між тих, хто приходив по віру в Почаів,
Був Шевченко Тарас.

Анатолій КРИВОРОТЬКО.
м. Київ.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 20.09.2012. Оновл.: 20.09.2012]