Статті

Вірші та пісні про села Збаразького району

Кривчики: Цісельська Раїса. Моє село...

Тернопілля Тернопільська область

Моє село...

Моє село живе і буде жити,
Допоки в ньому ще народжуються діти!
Допоки в ньому ще живуть наші батьки!
Запам’ятайте всі і на віки.
Село живе тоді, коли весною
Виходять в поле люди-трударі,
Коли трава вмивається росою,
Коли жнива, коли ідуть дощі.
Коли із осені аж до весни
Ідуть до школи діточки юрбою,
Коли колядки чуються зимою,
Коли мороз, коли тріщать сніги...
Моє село живе пташиним співом,
Дитячим сміхом, шелестом лісів.
Моє село живе пахучим хлібом
І урожаєм щедрим із полів.
Людською добротою і молитвами
Тяжкою працею, турботами щодня...
Моє село живе гарними вчинками,
Моє село живе своїм життям!

Раїса Цісельська.
с. Кривчики Збаразького району.

Джерело:
г. «Наш день», №27 від 11 грудня 2013 року.

[Інф.: 25.12.2013. Оновл.: 25.12.2013]

Шили: КЛИМ Андрій. НА ЗЕЛЕНІ СВЯТА

НА ЗЕЛЕНІ СВЯТА

До А.

Хай свято храму у Шилах
Звертає нас на отчий шлях,
Поможе разом нам дійти
До заповітної мети.

Зорею в мрійній висоті
Мені в буденній самоті
З’явилась ти. Твоя краса
Сія й ніколи не згаса.

Як Бога правди і добра,
Хоч на молитву не пора,
Молю тебе не зрадь, кохай,
В тривожні дні не забувай.

Як перше сяла в далині,
Сіяй, красуйсь, світи мені.
Не залишай мене в журбі,
У вірності клянусь тобі.

1948 р.

Андрій КЛИМ.
н. в с. Шили Збаразького району.

Джерело:
поет. збірка «Карби літ», Т., «Збруч», 1997.

[Інф.: 04.12.2009. Оновл.: 15.09.2012]

Вишнівець: ЛИСИЙ Степан. ПАРАД ПЛАНЕТ

ПАРАД ПЛАНЕТ

У моєму садку щедро заплодоносили щепи із яб-лунь біля палацу у Вишнівці, де коріння родоводу Байди.

З гірлянд-софітів ластівок —
рухомих зоренят
парад планет на яблунях.
Почавсь. З ренетосвят.
Під ретролюстрами калин,
в раю спокус-спокут
вже видно вдень вогні планет
у Всесвіті-садку.
В мяких лампадах тополин
і світломузик мальв
сад гупанням осінній вальс
із космосу приймав.
І донором позасвітів,
посольством щедрим сплив
паломниць хмар, поромниць верб,
зірок дублерів-слив.
З малинівок і «циганят»
від вишневецьких щеп
семирамідно розговівсь
козацьким духом степ.
Багряно ядрами гармат
прогупав Всесвіт-сад,
згадавши коней Байди чвал
під марш-яблукопад...
В м’яких лампадах тополин
І світломузик мальв
рівноапостольський зеніт
парад планет приймав.

Поет Степан ЛИСИЙ

Степан ЛИСИЙ.

Джерело:
Лисий Степан. Байдина стріла. Вірші. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 112 с.

[Інф.: 24.07.2013. Оновл.: 24.07.2013]

Шили: КЛИМ Андрій. “В селі Шилах, в славетній хаті...”

* * *

В селі Шилах, в славетній хаті,
В сім’ї звичайній, небагатій,
В батьків не перший, не один
Родивсь таки селянський син.

Усі зраділи. Уродини...
Журились долею дитини
В такий непевний, грізний час.
І гірко плакали не раз.

Ще в пам’яті жили тривоги,
Тернисті, пройдені дороги,
Державності коротка мить,
Над Києвом вогні й блакить.

Ніколи людству не забути,
Як юні йшли у бій під Крути,
Як наш народ обрушив гнів
На злих ляхів і москалів.

Дитинство. Школа. Юні роки,
В життя бурхливе перші кроки
Пройшли в тяжкі, невільні дні...
Та блиснули війни вогні.

У двадцять сьомому родився
(Вже двадцять п’ятий рік сповнився).
Війна скінчилась. Він борець.
...Та боротьбі ще не кінець.

За самостійність, за свободу,
За рідний край, за честь народу
Вставайте, месники-брати!
Судилось нам перемогти.

1952 р.

Андрій КЛИМ.
н. в с. Шили Збаразького району.

Джерело:
поет. збірка «Карби літ», Т., «Збруч», 1997.

[Інф.: 04.12.2009. Оновл.: 15.09.2012]

Вишнівець: ЛИСИЙ Степан. ТРАВЕНЬ У ВИШНІВЦІ

ТРАВЕНЬ У ВИШНІВЦІ

Бузок в похід хрестовий вибирається у ніч —
Штандарти білі у хрестах, у вишивках зіркастих.
Вже двісті з лишком літ, як зруйнували матір-Січ,
Дід Вишнівець благословив: пора нову закласти!

Сад за палацом — як добірний полк вояк.
Каштанів-вожаків зібралась кавалькада.
Та Байді рівного не можуть вибрати ніяк,
Тому всю ніч триває Біла рада.

Поет Степан ЛИСИЙ

Степан ЛИСИЙ.

Джерело:
Лисий Степан. Байдина стріла. Вірші. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 112 с.

[Інф.: 24.07.2013. Оновл.: 24.07.2013]

Синява: ЛИЗУН Галина. СИНЯВА

СИНЯВА

Коли приїжджаю додому,
У рідне село Синяву,
Стежинку я бачу знайому
Не в мріях, а вже наяву.

І знову трави чую шепіт
І пісню дзвінку солов’я.
У серці хвилюючий трепет...
Приємно, що вдома вже я.

Всміхається сонечко ніжно,
Промінням своїм зігріва,
А вітер ласкавий і свіжий.
І лагідні чую слова.

Його пам’ятатиму завжди,
Прекрасне село Синяву:
Сьогодні й в далекому завтра,
Бо ним я, повірте, живу.

Галина ЛИЗУН.
с. Синява Збаразького району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №61-62() від 19 червня 2004 року.

[Інф.: 2008. Оновл.: 15.09.2012]

Шили: КЛИМ Андрій. ШИЛИ СВЯТКУЮТЬ

ШИЛИ СВЯТКУЮТЬ

«Борцям за волю!» —
В добрий час
Село святкує,
Радість в нас.

Державу маєм
І права,
Тож свято душу
Зогріва.

«Борцям за волю!» —
Слави їм
Бажає нині
Кожен дім.

Могила в квітах —
Сум і біль,
Народ зібрався
Звідусіль.

Промови, співи,
Гомін скрізь,
Журба і радість
Обнялись.

Державне свято
В цих двох днях
На Україні
І в Шилах.

24-25 серпня 1996 р.

Андрій КЛИМ.
н. в с. Шили Збаразького району.

Джерело:
поет. збірка «Карби літ», Т., «Збруч», 1997.

[Інф.: 04.12.2009. Оновл.: 15.09.2012]

Романове Село: КАЧАЛУБА Михайло. У РІДНОМУ СЕЛІ

У РІДНОМУ СЕЛІ

І дім згорів, і ліс полисів,
криниця мохом заросла,
нема хреста, що тут десь висів,
на краю рідного села.
Вітаються зі мною й кажуть:
«Та я є той, того я син...»
Зайшли туманом мозку пряжі,
давно спинився часу млин.
Ось тут і гріб моєї мами,
а там дідів священна тлінь,
скрипіла тут церковна брама,
де лопухів дрімає тінь.
Ось тут колись малий хлопчина
в п’янкому запаху бузку
співав хвалу, «Отця і Сина»,
гойдавсь на довгому шнурку.
Ставком мала Жаб’ячка стала,
вклонившись греблі, де був міст,
плуги іржавіють помалу,
де трактор тяг залізний хвіст.
Сміється з пляшки самогонка,
моргає з другої вишняк,
з консервів — лин, не з ополонки,
і щире слово — дружби знак.
Змінилося... Та після чарки,
можливо, й трьох, вернувся час...
Багаттям тліли недогарки,
а місяць рідні зорі пас.

Михайло КАЧАЛУБА.
с. Романове Cело Збаразького району.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №?? за ?? рік.

[Інф.: 28.01.2009. Оновл.: 15.09.2012]

Шили: КЛИМ Андрій. РІДНЕ СЕЛО

РІДНЕ СЕЛО

В селі, уквітчанім садами,
Де ми родились і росли,
Гордяться славними синами,
Які за волю полягли.

Історія в селян в пошані,
І пісня лине повсякчас;
А на центральному майдані
Стоїть задуманий Тарас.

Маленька річка тихоплинна
Перетинає два горби,
Над нею тягнеться долина
І буйні парості верби.

Доповнюють села окрасу
Джерела чистої води,
Пахуче поле, подих лісу,
Гребелька і ставка сліди.

Далекі предки шили, ткали,
Шиття набуло похвали,
Тому й село моє назвали
Робочим іменем — Шили.

Шили, Шили... Радію й плачу:
Державу маємо свою!
Та добре знаю вашу вдачу,
Тож Господа за вас молю.

1994 р.

Андрій КЛИМ.
н. в с. Шили Збаразького району.

Джерело:
поет. збірка «Карби літ», Т., «Збруч», 1997.

[Інф.: 04.12.2009. Оновл.: 15.09.2012]

Кобилля: НЕРЕУЦЬКА Марія. РІДНЕ СЕЛО

РІДНЕ СЕЛО

Не забуду про тебе ніколи,
О моє галичанське село,
Бо ти в серці моєму до болю,
Мов корінням глибоким, вросло.

Коли доля у безвість закине,
То до тебе з далеких доріг
Я вертатимусь знов, берегине,
О село, на свій рідний поріг.

Я до тебе прилину лелекою,
Незабутнє у думах село.
І присяду отут під смерекою,
Як в дитинстві моєму було.

Я розкажу тобі, як кохаю
Солов’їні гаї і поля.
Як в піснях я про тебе співаю,
Моя мріє, любове моя.

Марія НЕРЕУЦЬКА.
с. Кобилля Збаразького району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №67(???) від 29 червня 2000 року.

[Інф.: 04.12.2009. Оновл.: 15.09.2012]