Статті

Вірші-присвяти Славі Стецько

БУЛАХ Григорій. ПРИХІД

Громадсько-політична діячка, педагог, публіцист, редактор Слава Йосипівна СТЕЦЬКО

СТЕЦЬКО Слава Йосипівна
(з дому — Музика Ганна-Євгенія)
громадсько-політична діячка, педагог, публіцист, редактор
(14.05.1920, с. Романівка Теребовлянського району — 12.03.2003, м. Мюнхен, Німеччина, похована у м. Київ)

ПРИХІД

Світлій пам’яті Слави СТЕЦЬКО

Ще так ніхто!
Ще жоден раз так не було,
Щоб хтось приходив так
В зрусифікований парламент.
І небо — теж
Ніколи так ще не цвіло,
Як ще не цвів
Оранти золотий орнамент.
Весняні сурми
Вам складали міт
За Вашу вірність,
Житіє, за незагойні рани.
І за Бандеру, за Стецька,
За Ваш прихід,
За їх, за всіх —
Співали небеса святу осанну.
Ви йшли за Крути,
За Базар, Батурин,
За кров поразок, за кров Петлюр,
За віру всіх Мазеп.
Ви йшли — на все!
На всі Москви тортури,
Хоч слався вслід
Вам всім —
Один лиш чорний креп.
Ім’я святе —
Не вб’є цей чорний березень!
Ім’я чи код, що вів
Сліпців з ганьби й неслави?!
І підіймавсь нарід —
Цей віковічний кремез,
Коли гуло
Над долею
Вогненне слово — Слава!
Ще так ніхто!
Ще жоден раз так не було,
Щоб хтось приходив так
У збільшовичений парламент...
І небо — теж
Ніколи так ще не цвіло,
Як ще не цвів
Оранти золотий орнамент!

Поет Григорій БУЛАХ

Григорій БУЛАХ.

Джерело:
г. «Літературна Україна», №??() від 20 березня 2003 року.

[Інф.: 17.09.2013. Оновл.: 17.09.2013]

ЛЕЖАК Павло. ДОНЬКА УКРАЇНИ

Громадсько-політична діячка, педагог, публіцист, редактор Слава Йосипівна СТЕЦЬКО

СТЕЦЬКО Слава Йосипівна
(з дому — Музика Ганна-Євгенія)
громадсько-політична діячка, педагог, публіцист, редактор
(14.05.1920, с. Романівка Теребовлянського району — 12.03.2003, м. Мюнхен, Німеччина, похована у м. Київ)

ДОНЬКА УКРАЇНИ

Присвячую пані Ярославі Стецько, народному депутатові України

Я вернулася, мамо, до тебе
З чужини в наші рідні місця,
Щоб обняти твоє миле небо,
Під яким променіє наш стяг,
Щоб обняти тебе, Україно,
Пригорнутись до рідних грудей
І обтерти гарячі сльозини,
Що на віях бринять у людей.
Ти пробач, бо я в цьому не винна,
Що так довго до тебе ішла.
Вогневії і грози воєнні
Спопелили до тебе мій шлях.
Я — пелюстка твоєї калини,
Бо ж коріння на рідній землі.
Я зоря твоя, нене єдина,
Прагну людям світити в імлі.
Прагну колос вплести в коси ниви,
Промінь щастя у коси весни,
Щоб яріли добром дні щасливі,
Дітям зорі впліталися в сни.
Щоби пасинки з отчого дому
Не розтринькали наше майно.
Берегтиму завжди я невтомно
Твою честь і твоє знамено.

Поет Павло ЛЕЖАК

П. ЛЕЖАК.
с. Білокриниця Зборівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №42(14072) від 24 квітня 2001 року.

[Інф.: 17.09.2013. Оновл.: 17.09.2013]