Статті

Вірші-присвяти Степанові Сапеляку

Мельничук Богдан. Твоя душа мені явилася у Слові...

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович Сапеляк

Сапеляк Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

Диптих

Пам’яті поета і політв’язня Степана Сапеляка.

І.

Твоя душа мені явилася у Слові
З тритом’я білого, мов лебедя крило;
І знову я почув твою неквапну мову,
В якій нуртує думки чисте джерело.

І ти мене покликав у Росохач рідний,
На те подвір’я, із яким сусідить ліс,
Де сосни рвуться в небо молодо та гінко,
Де непокори дух, Степане, твій проріс.

Де сльози всі не виплаче ніколи ненька, —
Для неї образ твій назавжди у журбі...
А потім Харків зустрічав нас двох далекий,
Що вічним прихистком дочасно став тобі.

...Твоя душа мені озвалась мудрим Словом
З тритом’я білого, як лебедя крило;
І то немов ударив дзвін нам всім на сполох,
Щоб захистили синьо-жовте знамено.

ІІ.

Невисокий, та міцно збитий,
Чорно-сивий волососпад...
Роздавав голубам він крихти,
В жменю зібрані зі стола.

Брали птахи дари поета,
Не боялися — із долонь...
Жаль, такого нема портрета.
Вже й не буде. Як і його.

Звичка ця - берегти і крихту —
Із дитячих голодних літ;
Потім разом з юнацьким криком
Він ту звичку взяв у Сибір.

Поєднались тоді назавжди
Сила духу та львівський гарт,
І не зміг кадебістський зашморг
Залякати у пастці грат.

Зберігав там не лише мужність,
А й любов свою до краси;
Повсякчас цінував він мудрість,
Разом з нею - птахів голоси.

...Очі — мовби вуглинки долі,
А волосся — неначе німб.
Дарував він народу Слово,
Голубам дарував він хліб...

Поет Богдан Мельничук

Богдан Мельничук.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №85 (15509) від 23 жовтня 2013 року.

[Інф.: 13.02.2014. Оновл.: 13.02.2014]

МЕЛЬНИЧУК Богдан. ПРЕДТЕЧА

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович САПЕЛЯК

САПЕЛЯК Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

ПРЕДТЕЧА

Степанові Сапеляку на честь його 60-річчя

Приїдь сюди, де прапор жовто-синій
Із рук твоїх здійнявся до небес,
Де корінь роду об’єднав могили,
Де батьків дух у синові воскрес.

Де сива мати в спогадах Сибіром
Ще й нині бродить крізь туман сльози,
І де твоє дитинство відболіло,
Спізнавши рано дихання грози.

Де в лісі поруч б’ють дзвінкі джерела,
Що міць тобі давали на роки,
Де плачуть досі зранені дерева —
Не всіх вояків вберегли вони.

Приїдь, Степане, друзям дай правицю,
Як це було, на радість, вже не раз,
В Росохач рідний, в світлу Зарваницю, —
Ти — наша гордість нині й повсякчас!

Поет Богдан МЕЛЬНИЧУК

Богдан МЕЛЬНИЧУК.

Джерело:
г. «Свобода». №9 (2739) від 1 лютого 2013 року.

[Інф.: 15.09.2013. Оновл.: 15.09.2013]

ПОБЕЛЯН Микола. НА СОРОК ДНІВ…

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович САПЕЛЯК

САПЕЛЯК Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

НА СОРОК ДНІВ…

Степанові Сапеляку

Ця ніч мого
Незабуття —
Дроти гудуть
І вітер свище:
Я не нажився
До пуття,
Не налітавсь
За хмаровище…
Та що там небо
Сиве…
І…
Не находились
Мої ноги
Отам, де
Котять кураї
Себе за обрій
Без дороги…
Я не напивсь
Води з криниць,
Які діди мої
Копали…
Звичайних
Не наївсь
Кислиць,
Що стежку в рай
Зацілували…

Микола ПОБЕЛЯН.
м. Харків.

Джерело:
г. «Свобода». №9 (2739) від 1 лютого 2013 року.

[Інф.: 15.09.2013. Оновл.: 15.09.2013]

ЛЕВЧАК Роман. СПИ СПОКІЙНО, БРАТЕ-ДРУЖЕ!

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович САПЕЛЯК

САПЕЛЯК Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

СПИ СПОКІЙНО, БРАТЕ-ДРУЖЕ!

Степанові Сапеляку.

Нелегкий шлях вибрав в житті.
Тернистою була дорога.
Спочив він вже у вічнім домі,
Душа його пішла до Бога.
В дитинстві Кобзаря читав,
Пісень повстанських знав багато.
А вечорами зимовими
Співав потихо йому тато.
Ще зовсім юному хлопчині
На серце каменем лягло:
Червоний прапор і комуна,
Російське тяжкеє ярмо.
Поклявсь боротись за Вкраїну,
Квітучий край наш на землі,
Любить і нашу рідну мову,
І солов’їв, і журавлів.
В холодну ніченьку січневу
В Чорткові журавель літав.
Знімав він прапори червоні,
Наш синьо-жовтий піднімав.
У вітерець морозний, тихий
Від того світ заціпенів.
Шептались люди між собою,
Раділи за таких синів.
Лиш ті антивкраїнські горлорізи,
Немов скажені, відчували
Й на слід героїв сімдесятих
Вони попали.
І почались страшні тортури,
Та мужньо всі роки тримались.
І перед образом святим
Боротись з ворогом поклялись.
І довгі роки у неволі
За вчинок свій він не жалів,
Бо синьо-жовтий прапор наш
У нього в серці майорів.
І пішов від нас неждано,
Пішов у другії світи.
Спи спокійно, брате-друже,
З нами будеш ти завжди.

Роман ЛЕВЧАК.
с. Нагірянка Чортківського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №32 (15352) від 27 квітня 2012 року.

[Інф.: 15.09.2013. Оновл.: 15.09.2013]

МЕЛЬНИЧУК Богдан. НАШ ЖУРБОПИС

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович САПЕЛЯК

САПЕЛЯК Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

НАШ ЖУРБОПИС

Той день даленіє, та біль від утрати,
Мов рана довічна, — пече і пече:
Не стало людини із мислю Сократа,
І друга уже не відчую плече.

Росохач враз зойкнув і ненька чаїно
Заквилила, сили на плач не було…
Біднішою стала вся мати-Вкраїна
На мудрого й світлого сина свого.

Пішов у безсмертя, нам храм дарувавши, —
Зі слова несхитного сам збудував;
Він з людством залишиться, вірю, назавше,
Бо так, як Степан, ще ніхто не писав.

Степане, Степаночку, нації совість,
Страждальцю в Сибіру за нас, за усіх,
Ми чуємо з неба твій голос-журбопис,
Що кличе до дії українців живих.

Поет Богдан МЕЛЬНИЧУК

Богдан МЕЛЬНИЧУК.

Джерело:
г. «Свобода». №9 (2739) від 1 лютого 2013 року.

[Інф.: 15.09.2013. Оновл.: 15.09.2013]

ДОБКО Тетяна. ХРОНІКА ПЕРЕМОГИ

Письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч Степан Євстахійович САПЕЛЯК

САПЕЛЯК Степан Євстахійович
письменник, публіцист, літературознавець, громадський діяч
(26.03.1951; за паспортними даними — 1952; с. Росохач Чортківського району — 1.02.2012)

ХРОНІКА ПЕРЕМОГИ

Степанові Сапеляку

Ви страждали, а я — читала
Вашу книгу невольничих плачів,
І здавалось, мені бракувало
В ту хвилину козацьких мечів.

Дивувалась, як можна терпіти,
Кара ницих була то, чи що?
Слово правди диявола діти
Обернули в смертельне тавро.

Де спасіння, а де розплата?
Що первісне: добро чи зло?
Від безсилля хотілось кричати,
Але зойк в невідомість несло.

Материнське беззахисне слово, —
І молитва, і оберіг…
Нічко-ніченько, дай же волі,
Щоб не збитися з власних доріг.

Стали сльози водою цілющою.
Хіба знаємо, з чого вона?
І душа ваша стала дужчою,
Вона вижила й перемогла.

Перейшовши усі страждання,
Перейшовши критичну межу,
Ви не втратили здатність кохання,
Честь і віру в свою зорю.

В ореолі високого смутку
Ваша думка знаходила лет,
Божевільні зривала пута,
Поетичних сягала планет.

І тепер, в незалежній країні,
Ви — із шаблею й на коні,
України є вірним сином,
Вірним сином своєї землі.

Вірш, навіяний Степановою книгою спогадів «Хроніки дисидентські від головосіку: Невольнича мемуаристика» (К.: Смолоскип, 2003).

Тетяна ДОБКО.
історика, бібліограф Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського.

Джерело:
г. «Свобода». №9 (2739) від 1 лютого 2013 року.

[Інф.: 15.09.2013. Оновл.: 15.09.2013]