Статті

Вірші-присвяти Петрові Сороці

ТКАЧЕНКО Сергій. Петрові СОРОЦІ

Письменник, літературознавець, редактор, видавець Петро Іванович СОРОКА

СОРОКА Петро Іванович
письменник, літературознавець, редактор, видавець
(06.01.1956, с. Грицівці Збаразького району)

Петрові СОРОЦІ

тернопільському критику

І мисль одна давно мене не полиша:
У ньому дійсно є щось від Панька — не того,
Що в світ наш увійшов під іменем Рудого,
Ні, — від мислителя й поета Куліша!

Такий же строгий він, так само поспіша
Робить добро — і так же ревно вірить в Бога,
За Правду молячись з горішнього чертога,
Де спочива від справ мирських його душа.

Плоди рясних трудів і творчих справ ужинок
З ним поділя вона, що скрізь, немов Барвінок
(Не Ганна — Галя!) з ним — в дні праці й час застіль,

А він — в імлі ночей — новий вже пише денник:
Звіт щемних роздумів і віршів-мрій жажденних,
Вкарбовуючи в знак свій імпресивний стиль.

11 жовтня 2005 року, Нью-Йорк

Сергій Ів. ТКАЧЕНКО.

Джерело:
ж. «Ятрань», №6, 2006.

[Інф.: 14.09.2013. Оновл.: 14.09.2013]

БУГАЙ Олександр. МОВА — ЗЕРНЯТКО ЗОЛОТЕ

Письменник, літературознавець, редактор, видавець Петро Іванович СОРОКА

СОРОКА Петро Іванович
письменник, літературознавець, редактор, видавець
(06.01.1956, с. Грицівці Збаразького району)

МОВА — ЗЕРНЯТКО ЗОЛОТЕ

Петрові Сороці

Нам століття лягли на плечі,
Та зігнути нас не змогли.
Всі пророки і всі предтечі
В день сьогоднішній привели.
Хоч ми й падали ниць нерідко,
Та лишалась жива рідня.
Мама каже: не знаю й звідки
Пісня в душу ішла щодня.
І на нашій, на рідній мові
Піднімала в години злі.
Не було б і краси, й любові,
Щоб не мова ця на землі...
І відчув я: в усьому світі
Слово наше — хай і просте, —
Наче зернятко в теплім літі
І з-під каменя проросте!

Олександр БУГАЙ.

Джерело:
поет. збірка «Повертайтеся, журавлі», Т., «Джура», 2005.

[Інф.: 14.09.2013. Оновл.: 14.09.2013]

ЛИСИЙ Степан. ЗАДУМАВСЯ ДЕНЬ

Письменник, літературознавець, редактор, видавець Петро Іванович СОРОКА

СОРОКА Петро Іванович
письменник, літературознавець, редактор, видавець
(06.01.1956, с. Грицівці Збаразького району)

ЗАДУМАВСЯ ДЕНЬ

І варіант

Петру Сороці,
талановитому тернопільському письменникові,
авторові книг-денників.

І

Встає в задумі день грудневий
над Петриками,
де Петро
апостольське знайшов у небі
забуте слово і перо.
Відкрив у травах —
хист поетів,
в природі —
надприродний дар
з напливом Божих енергетик
і неприкаянних покар.
В задумі день:
яку встругнути
картину геніальну ще?
За Пришвіним —
пролить засмути
чи за Дімаровим —
дощем?
Які жагнути сяйва, ритми
з кларнетів сонячних клубком,
щоби на мить не повторитись
і в денник увійти рядком?!

ІІ

Він — як Сізіф,
та не міфічний,
до неба котить вражень тьму,
а поруч — муза
в райську вічність
весь час присвічує йому.
Він — як Сізіф
і вмілий мельник:
обожнених думок наверх
викочує не камінь — денник,
де істин меливо живе,
де в свято решетують тризни,
де мливо слів —
не кам’яне —
гуркоче зверху афоризмом
і вмить приваблює мене!

Джерело:
г. «Вільне життя» №01(14425) від 01 січня 2004 року.

ІІ варіант

Петру Сороці, авторові книг-денників.

Встає в задумі день грудневий
Над Петриками, де Петро
Апостольське знайшов у небі
Забуте слово і перо.
Відкрив у травах —хист поетів,
В природі — надприродний дар
З напливом Божих енергетик
І неприкаяних покар.
В задумі день: яку встругнути
Картину геніальну ще?
За Пришвіним — пролить засмути
Чи за Дімаровим — дощем?
Які жагнути сяйва, ритми
З кларнетів сонячних клубком,
Щоби на мить не повторитись
І в денник увійти рядком?!

* * *

Він — як Сізіф, та не міфічний,
До неба котить вражень тьму,
А поруч — муза в райську вічність
Весь час присвічує йому.
Він — як Сізіф і вмілий мельник:
Обожнених думок наверх
Викочує не камінь — денник,
Де істин меливо живе,
Де в свято решетують тризни,
Де мливо слів — не кам’яне —
Гуркоче зверху афоризмом
І вмить привалює мене!

Джерело:
Лисий Степан. Байдина стріла. Вірші: цикл «Тернопільський парнас — у профіль і анфас. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 112 с.

Поет Степан ЛИСИЙ

Степан ЛИСИЙ.

[Інф.: 14.09.2013. Оновл.: 14.09.2013]

БАСТЮК Богдан. НА ВСЕ ПОРА

Письменник, літературознавець, редактор, видавець Петро Іванович СОРОКА

СОРОКА Петро Іванович
письменник, літературознавець, редактор, видавець
(06.01.1956, с. Грицівці Збаразького району)

НА ВСЕ ПОРА

Петрові СОРОЦІ

На все пора, —
на яблука червоні,
на слово,
що втікає з-під пера,
на гнів і страх,
на вигуки погоні,
лише на сумнів,
брате, не пора.

На все пора, —
на злото листопаду,
на сніг сивин,
що кожного кара,
на сміх Історії
крізь правду і неправду,
лише на розпач,
брате, не пора.

На все пора, —
на віру і зневір’я...
Бо що — життя?
Падінь і злетів гра.
Жар-птиця губить
по Вкраїні пір’я,
тож нам вмирати,
брате, не пора!..

Поет Богдан БАСТЮК

Богдан БАСТЮК.

Джерела:
поет. збірка «Цілушка», Т., 2000;
поет. збірка «Словини», Т., 2005.

[Інф.: 14.09.2013. Оновл.: 14.09.2013]