Статті

Вірші-присвяти Богданові Кушнірику

ДІГАЙ Тетяна. ДВІ ПРИСВЯТИ

Літератор Богдан Євстахійович КУШНІРИК

КУШНІРИК Богдан Євстахійович
літератор
(04. 11. 1943, с. Хом’яківка, нині Чортківського району)

ДВІ ПРИСВЯТИ

Б. Кушнірику, романтику, поету, другові.

1

Заблукав теплий ранок у став,
Замок сивий примружив око,
Задивившись у плесо глибоке,
Де рибалок кортеж устав.
А на спалищах днів суголоссям
Щось згубилось, а щось знайшлося:
Борозна від Господнього плуга —
Загадковість посмішки друга
Чистим сріблом лягає на серце.
Ще по-літньому ніжиться серпень,
Та оркестрам вже треба сурдин,
Бо ж до осені... кілька годин!

2

Ти мій недописаний вірш:
Боялася написати гірш,
Ніж написані й забуті,
Наче гріхи не про ще ні й неспокуті.
Ти моя несподівана пісня:
Не хотіла співати опісля
Тих, що доспівані й забуті,
Наче гріхи не прощені й неспокуті.
Ти мої недоковані кайдани:
Мріяла бути прикутою (на майдані)
До тебе серед вільних, але забутих,
Нача гріх непрощений і неспокутий.
Ти мій недописаний вірш...
Ти моя недоспівана пісня...
Ти мої недоковані кайдани...
Лм мій гріх непрощений... але спокутий.

Тетяна ДІГАЙ.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», №87(14783) від 04 листопада 2006 року.

[Інф.: 26.06.2013. Оновл.: 26.06.2013]