Статті

Вірші-присвяти Соломії Крушельницькій

Мельничук Богдан. Голос Крушельницької

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Голос Крушельницької

Почувши той спів, не забудеш його
                              вже ніколи,
В нім голос Подільського краю
                              над світом звучить;
А ще – України
                              стражденна і світлая доля
Спливає у пам’яті
                              в цю незабутнюю мить.

І дух Соломії витає над нами
                              пречистий,
Бентежить серця, що освячені
                              співом оцим;
Усі ми у помислах наших
                              стаємо ще вищі
І думаєм, як український
                              прикрасити дім.

Поет Богдан Мельничук

Богдан Мельничук.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №77 (15501) від 25 вересня 2013 року.

[Інф.: 04.10.2013. Оновл.: 02.07.2014]

Яремчук Іван. Біла постать

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Біла постать

(на могилі батька Соломії Крушельницької
у селі Біла Тернопільського району)

Соловейком звали Соломію,
Її пісня світ пересягла,
Та не раз казала: «Мрію
Пройти стежкою до рідного села».

Щиро пісню дарувала милу,
Людям ніжністъ, серце віддала,
Із народу все черпала силу
I в народі вічність зберегла.

Постать ніжва в білому граніті
Край села у зелені стоїть,
Піснею ти стала в світі,
Білий мармур образ твій хранить.

Простяглася місячно стежина,
За селом барвінком поросла,
Де не була, де ти не ходила, —
3упинялась вічно край свого села.

Прилітаютъ журавлі весною
I несуть тобі вітання з-за морів,
Відлітаючи, прощаютъся з тобою.
I бринить у вічності твій спів...

Іван Яремчук.
н. в с. Рогізка Чечельницького району Вінницької області.

Джерело:
збірка віршів «Син — Сину», Т., «Економічна думка», 2000.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]

Білоусова Людмила. Пам’яті Соломії Крушельницької

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Пам’яті Соломії Крушельницької

Вона жила в той час,
Коли люди щиро поважали
Своїх матерів,
Батьків, дідів, козаків-прадідів,
Отчу землю
Та рідний народ
І мову свою рідну,
Ріднішої за яку нема.
Вона вірна була
Своїй Україні,
Хоча жила
За багато кілометрів від неї.
Серце і душа
Кричали всюди:
«Я свою рідну мову
Не поміняю за золото,
О ні!»
А голос її звучав
На різних континентах,
Високу мрію
Здійснити змогла
Ціною щоденної праці
Та ще — великої щедрості душі.
А душа була така широка,
Як широкі поля
В моїй Україні,
Як широке небо
Над рідним краєм.
У тій широті
Виросла, утверджувалася
Доброта,
І доброту цю звали —
Соломія.
Вона, ця доброта,
І вірність Україні
Постійно звучали
Як найкраще соло Соломії...

Людмила Білоусова.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №38 (15462) від 17 травня 2013 року.

[Інф.: 24.05.2013. Оновл.: 02.07.2014]

Шподарунок Надія. Соломії Крушельницькій

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Соломії Крушельницькій

Погас овацій шал, і квітів аромати
Змішались вкупу, заболіла голова,
А ти хотіла приголубити блавати
І мальви з-під батьківського вікна.
Роз’їхались багаті екіпажі,
Чекала виходу твого прихильників юрба,
А ти, про славу всю забувши зразу,
Долала шлях до рідного села.
Там батько у нужді і вся сім’я у скруті,
Там з страхом йдуть до завтрашнього дня.
Думки і помисли там в ланцюги закуті.
І навіть мова рідна для усіх чужа.
А ти співаєш їм пісні із України,
Співаєш так. щщо крається душа.
Важким хрестом стають похвали нескінченні.
Вкраїна там, для неї ж ти чужа.
Підходили пани, давали рай за зраду,
Щось говорили про народ без майбуття,
А ти їм кинула в лице не для паради:
«Вкраїна буде жить, бо українка я».
Пливуть роки, немов вода у Стрипі,
Про тебе пам’ять береже тернопільська земля,
А я повторюю слова:
Вкраїна буде жити
Допоки світ, допоки є життя.

Надія Шподарунок.

Джерело:
г. «Золота Пілава», №10(???) від 22 січня 1991 року.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]

Ониськів Михайло. Соломіїна зоря

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Соломіїна зоря

Не убити, ні, людської мрії,
Не спалить симфонію життя.
Славні діти й внуки Соломії,
Ви несете гідно її стяг.
Стяг Вкраїни, її слово й пісню —
Недарма ж прибрали це ім’я.
Хай і нині, і вовік, і прісно
Світить Соломіїна зоря.

Травень-2013.

Поет Михайло Ониськів

Михайло Ониськів.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №38 (15462) від 17 травня 2013 року.

[Інф.: 24.05.2013. Оновл.: 02.07.2014]

Шикерява-Шпак Ірина. Народилась в Україні

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Народилась в Україні

Присвячую Соломії Крушельницькій

Вона з Тернопілля

Соловейки, соловії,
де співати вчились?
Під вікном у Соломії,
коли там гніздились.

Стоїть в Білій хата справна,
білесенька, біла,
жила дівчина там славна,
що співати вміла.

Знала голосу секрети
та славна красуня
і найвищих сягла злетів
білецька співуня.

* * *

З вікон лилась солов’ятам
дивна колискова,
лилась в душу пташенятам
радісна, чудова.

Виросли мої маленькі
під звуки чудесні,
увібрали їх сіренькі
для своєї пісні.

Мелодії Соломії
вже вікують всюди,
їх рознесли соловії,
щоб раділи люди.

Несла радість у життя

Мала звуки солов’їні
пісня Соломії,
несла славу Україні,
давала надії.

Щемно дихала весною,
любов’ю палала,
тонким дзвоном, глибиною
душу оновляла.

Як співала чорноброва,
стихало довкілля:
гай зелений, ліс, діброва,
колихалось гілля.

Як співала чарівниця,
розпускались квіти,
мовкла з дива всяка птиця,
посміхались діти.

Рвався голос ураганом
в душу зачерствілу,
оживляв чудо-фонтаном
і вись опустілу.

Рвався голос той фонтаном
до світил небесних,
й щезли хмари над Міланом
від звуків чудесних.

* * *

Ніжна душа України
дзвеніла над світом,
досягала всі глибини,
цвіла дивним цвітом.

Звуки радісні і милі
дзвеніли, мов чари,
колисали ніжно хвилі,
розганяли хмари.

По землі ніжно стелились
солов’ям на заздрість
і надовго залишились
ще й вікам на радість.

Голос сонячний,небесний
цвів, буяв, носився,
у людській душі чудесний
довіку селився.

Співуча краянка

Знали в світі Україну,
колись знали люди:
несла пісню солов’їну
Соломія всюди.

Звуки дивні унікальні
зріли в Україні,
мало знаній і страждальній,
роздертій, невільній.

Голос райдужний, небесний
мала українка:
вперше як співець почесний
стала в світі жінка.

Живив душі спів краянки,
немов землю ріки;
в вишині спів галичанки
вже завис навіки.

В світі скрізь мала співачка
славу й нагороду,
має шану вже землячка
і в свого народу.

Несла славу Україні

Знали в світі Україну,
чув весь світ недавно
лиш за пісню солов’їну,
що звучала славно.

Дзвінкий голос дивовижний
рушив піднебесся,
ще нечуваний і ніжний
по всім світі нісся.

Народивсь такий чудесний
в українській хаті,
й у безмежжя рвавсь небесний,
мов з скрипки Аматі.

Ніжив серце, давав крила,
у політ ніс душу,
українка покорила
океани й сушу.

То співало наше серце

Звуки чисті, велетенські,
рідкісні, глибинні
цвіли в душі українській,
незабутні, дивні.

Вся душа її дзвеніла
із серцем у парі,
мов в душі її бриніла
скрипка Страдіварі.

Дзвенів голос театральний
криштальним дзвіночком,
лився в серця унікальний
весняним струмочком.

Він був радісним, як сонце,
як небо, високим;
то співало наше серце
з почуттям глибоким.

Та хіба було щасливим

Життя славне і бурхливе
було в Соломії,
та хіба таке щасливе,
повне ностальгії?

За чар-голос море слави
мала в нагороду,
та не в рідної держави,
не в свого народу.

Ледь жевріла Україна,
її пісня, мова;
оцінити дар, невільна,
була не готова.

Перша взяла висоту

Українська пташка мрійна
несла в світ весну,
її душа мелодійна
взяла вишину.

З Тернопілля Соловейко
облетів весь світ,
тішив серця багатенько
незабутніх літ.

Цінували Соломію
за голос дзвінкий,
що втілював вищу мрію,
світ душі тонкий.

Має пам’ять гідну

В Італії Соломію
прийняли, як рідну,
навіть пам’ять Соловію
сотворили гідну.

Прилітають соловії
щовесни у Білу,
і співають Соломії
пісню весни милу.

Пісня радісна, могутня
й майбуття здивує,
унікальна, незабутня
в часі завеснує.

Ірина Шикерява-Шпак.

Джерело:
збірка віршів «Мамо, мамо, мамусю», Т., 2005.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]

Баліцька Марія. Наша Соломія (нації Лелія) (пісня)

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Наша Соломія (нації Лелія)

(пісня)

Театр “Ла Скала” в тиші потонув —
Лилось зі сцени в зал “Аве, Марія!”:
Душевно так... Аж Сам Господь почув.
В Італії співала Соломія!

Приспів:

Соломія! Соломія! України світла мрія!
Донька славного народу — знана із Заходу й до Сходу...
Неповторний, Божий голос, — мов достиглий житній колос...
України світла мрія — Соломія... Соломія!

Народну пісню несла у світи —
Їй щедро Всесвіт благодаті сіяв...
Шляхетно Відень устеляв квітки, —
Як в Австрії співала Соломія.

Приспів.

Вшановує народ ім’я Доньки!
Яскрава Зірка — нації Лелія...
...В райськім саду, де не біжать роки,
Співає досі наша Соломія.

Приспів.

01 вересня 2007 р. Б.

Поетка Марія Баліцька

Марія Баліцька,
співає Леся Мацьків-Горлицька.

Джерело:
Поданий авторкою.

[Інф.: 02.10.2012. Оновл.: 02.07.2014]

Шикерява-Шпак Ірина. Несла радість у життя

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Несла радість у життя

Несла радість у життя
пісня Соломії,
величала почуття,
давала надії.
Як співала чорноброва —
стихала земля:
змовкав ліс, гайок, діброва,
всі навколишні поля.
Як співала чарівниця —
розпускались квіти,
мовкла з дива всяка птиця,
посміхались діти.
Її голос рвавсь фонтаном
в небеса колись,
й залишилась над Міланом
найсиніша вись.

Ірина Шикерява-Шпак.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», №38(14202) від 13 квітня 2002 року.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]

Федчишин Ігор. Мадам Баттерфляй

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Мадам Баттерфляй

Серет привітно зустрічає ранок,
над озером замріяний туман,
а голосом чарівного сопрано
Тернополю співає Баттерфляй.
І тротуари, наче барабани,
квітчасті площі — начебто рояль,
під першу скрипку вранішних фонтанів
Тернополю співає Баттерфляй.

Оживлено підспівують машини
наче фанфари, потяги трублять,
за контрабаса гомінливий ринок,
Тернополю співає Баттерфляй.
Птахи на вітах загаласували
і світанково будять рідний край,
під супровід cтривожених вокзалів
Тернополю співає Баттерфляй.

Віолончеллю легкий вітер віє,
терновим полем — золотий врожай.
Дзвенить прекрасний голос Соломії —
Тернополю співає Баттерфляй.
На висоті найвищої октави
лунає слава світом про мій край
під оплески далекого Ла-Скала
Тернополю співає Баттерфляй.

Ігор Федчишин

Ігор Федчишин.

Джерело:
вірш поданий автором.

[Інф.: 23.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]

Шикерява-Шпак Ірина. Де навчилися співати?

Співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька

Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)

Де навчилися співати?

Соловейки—солов’ї,
де співати вчились?
Під вікном у Соломії,
коли там гніздились.
Стоїть досі ще хатина
над Серетом в Білій.
Жила там колись дівчина,
що співати вміла.
З вікон лилась солов’ятам
дивна колискова,
лилась в душу пташенятам
пісня веселкова.
Виростали малесенькі
під звуки чудесні,
їх вбирали сіресенькі
для своєї пісні.
Мелодії Соломії
вже вікують всюди,
їх рознесли соловії,
щоб раділи люди.

Ірина Шикерява-Шпак.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», №38(14202) від 13 квітня 2002 року.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]