Статті

Вірші-присвяти газеті «Вільне життя»

Мадараш Олена. Лічать люди тижні з понеділка...

Вільне життя плюс

* * *

Лічать люди тижні з понеділка.
Понеділок, кажуть, день важкий.
Я ж чекаю навіть не вівторка —
З нетерпінням жду я середи.
Тільки на подвір’ї пес загавка
Й листоноша ступить на поріг,
Я біжу «Калину» зустрічати —
Через неї пізнаю я світ…

Олена Мадараш.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №73 (15601) від 10 вересня 2014 року.

[Інф.: 30.11.2009. Оновл.: 30.11.2014]

Тригуба К. «Вільному життю»

Вільне життя плюс

«Вільному життю»

І останній купон,
Може, буде то гривня,
Я віддам для «ВЖ»,
Бо у ній — Україна.
У наш час нелегкий
Кожний день так підступний.
Беру номер «ВЖ» —
І чекаю наступний.
Зляться хай «вороги».
Хай їх лютість нетлінна.
За газетою — ми
І моє покоління.

К. Тригуба.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», №103(14133) від 16 жовтня 2001 року;
книга «Головна газета Тернопілля», ВД «Вільне життя плюс», Т., 2009.

[Інф.: 05.11.2009. Оновл.: 30.06.2014]

Юрчак Мирон. «Пательня шкварків»

Вільне життя плюс. Пан Юзек

Вже втретє газета «Вільне життя плюс» провела конкурс гумору та сатири «Пательня шкварків». Переможців нагороджували в редакції газети. Поетично про перебіг конкурсу-вечора гумору й сатири «Пательня шкварків» вам повідає Мирон Юрчак із Глинної Козівського району.

«Пательня шкварків»

Не забудемо ніколи
Про хвилини ті,
Коли щиро посміялись
В «Вільному житті».
Нас у середу зібрали
Не для крику й сварки,
А сказали сало різать
Й готувати шкварки.
Тут зібралися відомі
Кухарі й кухарки,
Й потягнувсь смачненький запах,
Бо вдалися шкварки.
Як почали господині
Тісто готувати,
Сир цідити і салати
Дрібно нарізати…
Приєднались до дівчат
Тут і наші хлопці,
Бо принесли сала шмат
Й ще щось у коробці.
І кусали язики,
Й пробували яйця
Гості наші залюбки
Від Юрка, від Зайця.
Ще й паштет смачний із сала —
«Кухонна перлина» —
Враз для всіх приготувала
Пані Хрущ Галина.
А смаколики солодкі,
Ніжні і рум’яні,
Доручили зготувать
Ми Назарків Ганні.
І з умінням ця газдиня
Взялася за справу:
Додала до цього всього
Ще й смачну приправу.
Затряслась від сміху кухня,
Ніби вдарив грім,
Коли шпичку гостру вставив
Орест наш — «Охрім».
Хтось спитав: «Де ти набрав
Тих колючих шпичок?»
«Між людей і поміж трав», —
Мовив Чоловічок.
Я не можу пригадати
Всіх, хто смажив нині,
Та подякувати хочу
Вправній господині.
Бо гостей вона зібрала
Славних пребагато,
Усміхнулася всім чемно
Й запросила в хату.
А в дорогу зготувала
Нам усім гостинці —
Так як личить-подобає
Українській жінці.
Я отримав тут пательню
Й навіть кільо сала!
Я свині не маю вдома
(Звідки вона взнала?).
Була, люди, й чудасія
На забаві там,
Бо ходив, як князь по кухні,
Наш суддя «Арам».
Ми усе приготували,
Хтіли стіл накрити,
А він встав й давай всі страви
«Перчити» й «солити».
Ну й дісталося кухаркам…
Та минув той страх,
Хоч на мить здалось, що ми —
В «Кухні на ножах».
«Шеф» нам трохи перцю дав
(Обійшлось без крові),
Усміхнувся і сказав:
— Пробуйте здорові!
Ще й свою приготував
Вишукану страву,
І продовжили ми знову
З гумором забаву.
Веселилися до ночі,
Розійшлися пізно
І прощались неохоче,
Можна сказать, слізно.
Та пробачте — поспішаю
Й трохи прибрехав,
Але меду я куті
Все ж не передав.
Я там сало також різав
І тримав друшляк,

Все побачив і зварганив —
Ваш Мирон Юрчак.
с. Глинна Козівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №2 (15530) від 8 січня 2014 року.

[Інф.: 30.06.2014. Оновл.: 30.06.2014]

Теличин Данило. Газеті

Вільне життя плюс

Газеті

Рядки і абзаци. А нас ти шукай між рядками,
по почерку, може, впізнає лиш друг.
Така в нас робота. Що важко коневі здолати —
там слово газетне потягне, як плуг.
Орати і сіяти серцем й душею не поле,
хтозна, як назвати цей наш оберіг:
важка полоса не кінчається, вірте, ніколи,
чим далі в літа — то все вищий поріг.
Така в нас робота. Перо і блокнот. І до скону
кружляє над нами аркан: сто рядків!
А як заарканить, ударять — не вдарять у дзвони?
Можливо... І недруг всміхнеться: згорів...
Газето, панянко моя, продаєшся ти дорого,
нам — краплю б любові, та ми жебраки.
Повірте, закоханий, я б не бажав навіть ворогу
просити із вашої, панно, руки.
Скільком ви відмовили, тільки за праведне слово
скарали, змели, затоптали живцем.
Повірте, у небі гуде не гілля яворове —
там наші колеги зрослись з пагінцем.
І все ж... Серед тисяч доріг яворових
я б хотів, щоб обрали ви знову мене.
Із вами, панянко, приходить та мить пречудова,
коли серце і слово зіллються в одне.

Поет Данило Теличин

Данило Теличин.
м. Тернопіль.

Джерело:
книга «Головна газета Тернопілля», ВД «Вільне життя плюс», Т., 2009.

[Інф.: 04.03.2010. Оновл.: 30.06.2014]

Пашковський Петро. Тебе не зраджу

Вільне життя плюс

Тебе не зраджу

«Вільне життя» — моя газета,
Її читаю з юних літ.
Ось привітання на портретах,
А ось і моє — бо я вже дід.

Онуки мене привітали:
«Живіть, дідусю, ще так раз».
І вірш в газету написали:
«Самі придумали для вас».

Згадав дитинство я далеке,
Як вперше я газету взяв,
Читати було так нелегко,
По буквах я слова складав.

І гляну вгору — там лелеки,
Сльозинка в мене на очах.
Скажіть, птахи мої далекі,
Ви теж старієте в роках?

Не чуєте... мене почуйте!
А, може, було б навпаки:
Ви зиму тут перезимуйте —
Не додавайте нам роки.

«Вільне життя», тебе не зраджу
Я до останніх моїх днів.
Не раз я дітям ще накажу,
Що ця газета їх батьків.

Працівникам здоров’я зичу —
Багато пишете для нас.
Я в Бога сили запозичу,
Приїду й обніму всіх вас.

Петро Пашковський.
м. Борщів.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №25 (15553) від 2 квітня 2014 року.

[Інф.: 30.06.2014. Оновл.: 30.06.2014]

Середюк Мирослава. Цвіти, «Калино»

Вільне життя плюс

Цвіти, «Калино»

В четвер у «Вільному житті»
Найголовніша ця сторінка,
Без «Біттнера» бальзамом для душі —
Про це вам скаже кожна жінка.
Шукає тут поради, співчуття
Прекрасна людства половина,
А то й комусь супутника життя
Знайде улюблена «Калина».
Від шанувальниць вимовлю своє,
Відкрию тим усі секрети:
Допоки в нас «Калина» є —
У тебе будуть читачі, газето.

Мирослава Середюк

Мирослава Середюк.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», № 21 (13777) від 25 лютого 1999 року.

[Інф.: 03.10.2012. Оновл.: 30.06.2014]

Ярема Руслана. Акровірш (Сюрприз для маестро кухні)

Вільне життя плюс. Пан Юзек

Акровірш

Сюрприз для маестро кухні

Нещодавно прочитала у газеті допис «Війна Палажки Струк із лігумінами пана Юзека» (хоч я за мир!) і висловлюю вам свою велику подяку за популярне видання. Може, знайдеться незайманий кутик у «Вільному житті плюс», щоб надрукувати цей акровірш-сюрприз для нашого маестро кухні — пана Юзека?

«Повар» з великої літери!
Автор рецептів-поем…
Нині на многая літа
Учту й подяку вам шлем.

Юний серцем і мудрий літами,
Залишайтеся завжди таким
Енергійним! Пишаємось вами.
Коротесеньке шлю побажання:
Успіхів, щастя, кохання!

Поваги!
Авторитету!
Ніжності!
Інтриги!

Радості!
Усмішки!
Здоров’я!

Руслана Богданівна Ярема
(себто я).
с. Дибще Козівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №85 (15509) від 23 жовтня 2013 року.

[Інф.: 13.02.2014. Оновл.: 30.06.2014]

Семирозум Стефанія. Тихо вересень сплив...

Вільне життя плюс

Тихо вересень сплив...

Тихо вересень сплив...
І жовтнева пора золота
Розфарбовує — сушить листочки на вітах...
Час цей справді святий
Для газетоньки «Вільне життя».
Тож і настрій піднесений у журналістів.
Сімдесят повних літ...
Не короткий усе-таки час!
Саме стільки років до людей ти приходиш.
То засмучуєш всіх,
То надію вселяєш у нас,
То картаєш, то тепле словечко знаходиш.
Все, газетонько, ти
Обставала за тими людьми,
Хто вирощував хліб, хто трудивсь на заводі.
Тож і влітку завжди,
І під час затяжної зими
Ти, газето, шанована була в народі!
Тож і вдячні за те,
Що ти стільки років з нами є,
Тож і вдячні усім журналістам газети
Ті, для кого живеш,
І кому ти наснагу даєш,
І кому із колін помогла ти піднестись.
Тож і далі живи
Для людей і во ім’я людей!
З ювілеєм тебе щиросердно вітаю!
Із роси і води,
І з любов’ю, що з серця іде,
Я усім журналістам газети бажаю!
Тож дай, Боже, усім
І снаги, і здоров’я, і сил,
Щоб ще довго у «Вільнім житті» ви трудились,
Щоб зі шпальт все бив грім,
Щоб підносив живих із могил,
Щоб на підкуп не йшли ви й зі злом не мирились.

2009 р.

Поетка Стефанія Семирозум

Стефанія Семирозум.
с. Нові Петликівці Бучацького району.

Джерело:
книга «Головна газета Тернопілля», ВД «Вільне життя плюс», Т., 2009.

[Інф.: 04.03.2010. Оновл.: 30.06.2014]

Перун Віра. Дякуємо за вітання...

Вільне життя плюс

* * *

Дякуємо за вітання,
Й побажання довгих літ!
Ми надіємось — реклама
Не зав’яже білий світ.

Не ступилося в цю пору
«Перо публіциста»,
Де даємо трохи фору
Тій політ-нечистій.

За село не забуваєм —
Золоте зернятко.
Всіх запрошуєм до конкурсу
Виграти пацятко.

По п’ятницях випускаєм
Номери повненькі.
Без реклами, лиш добірки
Новин цікавеньких.

Кінець жовтня перебудем,
Вибори гаранта.
Відстріляємось потім статтями
Не згірш лейтенанта.

Ну, а поки сторінки
Заповнила «гречка»,
Хай радує вас «Калина»
і «Бібліотечка».

Віра Перун,
оглядач газети «Вільне життя плюс».

Джерело:
з профілю газети «Вільне життя плюс» соцмережі Facebook.

[Інф.: 10.10.2012. Оновл.: 30.06.2014]

Перебийніс Петро. Вилітай на світанку, газето...

Вільне життя плюс

* * *

Вилітай на світанку, газето,
і неси, не ховаючи слів,
затамований подих планети
в молодому своєму числі.
Поспішай, білогруда лелеко,
шелести запашними крильми.
До людей долетіти нелегко
на перетині світла і тьми.
Пропікала дорогу дитяти
магма слова, кипуча ріка.
Переплавив я серце затяте
у свинцевому громі рядка.
Позолочені лаври поета
проміняв я на терни давно.
Піднімай на світанку, газето,
білокриле своє знамено!

Петро Перебийніс.
м. Київ.

Джерело:
з книги «Головна газета Тернопілля», ВД «Вільне життя плюс», Т., 2009.

[Інф.: 04.03.2010. Оновл.: 30.06.2014]