Статті

Вірші-присвяти Володимирові Гнатюку

ТИМОЧКО Петро. ШУКАЧЕВІ ПЕРЛИН

ГНАТЮК Володимир Михайлович
етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач, громадсько-культурний діяч
(09.05.1871, с. Велеснів, нині Монастириського району — 06.10.1926, м. Львів)

ШУКАЧЕВІ ПЕРЛИН

Володимирові Гнатюку

Житейське море диво-голосами
шумить здавен обабіч берегів,
Дніпро-Славутич повниться піснями,
м’якою грою, співом кобзарів.

Красою жив наш мудрий люд віками, —
орати поле і співати вмів,
творив красу душею і руками,
щоб не забракло й правнукам скарбів.

Та ж не забудьмо і вклонімось нині
подвижнику невтомному, людині,
що поринала в глибину морську,

аби для нас ці райдужні карати,
ці дивні перли винести й зібрати, —
вклонімось, добрі люди, Гнатюку!

08.05.1996

Петро ТИМОЧКО.

Джерело:
поет. збірка «Із вічності у вічність», Л., «Каменяр», 2000.

[Інф.: 02.06.2013. Оновл.: 02.06.2013]

КОВЕЛЬСЬКА Ольга. ДЕ Є НАРОД І ПІСНЯ

ГНАТЮК Володимир Михайлович
етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач, громадсько-культурний діяч
(09.05.1871, с. Велеснів, нині Монастириського району — 06.10.1926, м. Львів)

ДЕ Є НАРОД І ПІСНЯ

Володимиру Гнатюку, українському
етнографу і фольклористу, присвячується

Він жив і у своїм житті
Творив славетну епопею,
Збираючи вночі і вдень
Безціннії народні перли.
Він знав, що тільки завдяки
Збереженню традицій,
Зуміє нація пройти
Крізь років блискавиці.
Тому він укладав скарбницю,
Куди лягали таємниці
Народних поколінь.
Вони відображали біль
І радість люду від життя,
Добру пораду, каяття...
Вони нестримно пульсували,
Народу жити помагали,
Єднаючи його коріння
З високим в піднебессі гіллям
Єдиного буття Вкраїни.
Він прагнув зберегти зернину,
Яка несла в собі ідею
Буттєвості, життя народу.
Історію та дух свободи
На рідній батьківській землі.
Він прагнув донести з імли
До свіжого простору краю
Живеє слово, думку вдалу,
Які би щиро, нелукаво
Збудили пам’ять.
І постала б у хаті отчій своя правда,
А сила й воля простолюду
Піднесли б дух всього народу.
Від витоків минулих днів
І до сьогоднішніх часів
Єдиний би постав ланцюг,
Де українська щира пісня
Забула би про всі облизні,
А над колоссям золотистим
Лилася б щиро та іскристо
Народна дума, рідне слово, —
Ось була мрія Гнатюкова.
Тож хай не затиха ніколи
Вкраїнська пісня, вкраїнське слово.
Історія знаходить місце,
Де є народ живий і пісня.

Ольга КОВЕЛЬСЬКА.

Джерело:
г. «Вільне життя», №106(13862) від 07 жовтня 1999 року.

[Інф.: 02.06.2013. Оновл.: 02.06.2013]

ЛУБКІВСЬКИЙ Роман. ХАТА ГНАТЮКА

ГНАТЮК Володимир Михайлович
етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач, громадсько-культурний діяч
(09.05.1871, с. Велеснів, нині Монастириського району — 06.10.1926, м. Львів)

ХАТА ГНАТЮКА*

Повнозвуким добровесним громом
Червень переповнився тугий.
Уклонімось дорогим хоромам —
Гнатюковій хаті дорогій.
У копальнях вселюдської мислі
День і ніч гримить міцний джаган.
Заяріли,
Зайнялись,
Заблистіли
Дух його,
Ясний його талан.
Оживає в серці й на папері
Вічна шана, вічності рука,
Щоб нарозтвір отворила двері
До скарбниці — хати Гнатюка.

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-
* На урочистому відкритті музею В. Гнатюка у Велеснові Монастириського району.

Роман ЛУБКІВСЬКИЙ.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №59 (13815) від 8 червня 1999 року.

[Інф.: 02.06.2013. Оновл.: 02.06.2013]