Статті

Вірші-присвяти Іванові Гнатюку

СКВАРКО Оксана. ПАМ’ЯТІ ІВАНА ГНАТЮКА

ГНАТЮК Іван Федорович
поет, прозаїк, перекладач
(27.07.1929, с. Дзвиняча Збаразького району — 05.05.2005, м. Борислав Дрогобицького району Львівської області)

ПАМ’ЯТІ ІВАНА ГНАТЮКА

Життя розбилось, мов коштовний дзбан.
Така довкола неприродна тиша.
Пішов до Бога мученик Іван —
Він вже нічого більше не напише.
Йому остання відплила весна,
І не настане вже для нього літо.
Кує зозуля. Це кому вона?
Літ рахує, ті, що пережито?
Вже від колиски й аж по Ньому дзвін —
Було нелегко, ох, нелегко було.
Вже «зачекавсь якихось перемін»,
А лиш Йому вітрами в очі дуло.
Віджив уже, відмучивсь, відболів.
Ще так багато міг би написати.
І що казати, як забракло слів,
А рій думок витає? Що казати?
Життя скінчилось... Вже по Ньому — дзвін.
І крапає свіча крапки печалі...
О Господи, співцем залишився й надалі.

Оксана СКВАРКО.

Джерело:
кн. «Спогади про Івана Гнатюка». Т.: «Астон», 2010. стор. 162.

[Інф.: 02.06.2013. Оновл.: 02.06.2013]

ВОЛОВЕЦЬ Левко. Поети в нас різні, як різні ми з вами...

ГНАТЮК Іван Федорович
поет, прозаїк, перекладач
(27.07.1929, с. Дзвиняча Збаразького району — 05.05.2005, м. Борислав Дрогобицького району Львівської області)

* * *

Іванові Гнатюку

Поети в нас різні, як різні ми з вами,
Вєе так повелося — і ради нема.
Даремно вдаряти косою об камінь:
Як волі не купиш, чекає тюрма.

Комусь там жилося, неначе в Едемі:
Кохався в потрібних державі книжках,
Під дзенькіт медалей й відголос премій
Версталися твори — рядок до рядка.

А іншим — неволя ще й люта наруга,
Бо ж замість поліття — пекуча зима.
А замість натхнення — чепіги від плуга,
А замість домівки — Вілюй, Колима.

Проте не справдились державні погрози —
Насильству не вбити поезії лет.
Поета не знищать колимські морози,
Якщо він правдивий і щирий Поет.

Левко ВОЛОВЕЦЬ.

Джерело:
кн. «Спогади про Івана Гнатюка». Т.: «Астон», 2010. стор. 62.

[Інф.: 02.06.2013. Оновл.: 02.06.2013]