Статті

Вірші Миколи Василечка

Василечко Микола. Червона калина

Червона калина

Моя Україно,
За тебе молюсь.
Червона калино,
Тобі я клонюсь.

Пісенна кринице,
Твій голос я п’ю.
Гостинна світлице,
До тебе іду.

Прости за провини
Мої і чужі:
Одні хуртовини
Без тебе в душі.

Немає любові
Й немає тепла
Без рідних, і мови,
Й небес, і зела.

Без отчого поля —
Кукільні жнива.
На ріднім роздоллі
Душа ожива.

Пробач, Україно!
Гріхи нам прости.
Червонокалинно
До неба рости!

Автор і редактор сайту Микола Василечко

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №126(13882) від 25 листопада 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Калинова колиска

Калинова колиска

З душі калини витесана Майстром.
Він серце вклав у неї золоте.
Як спить у ній дитя іще святе,
То спів душі дзвінкої лине рясно.

А немовля в колисочці росте,
Вбирає силу роду свого й ласку.
І поринає у безсмертну казку,
І з казкою тією в світ іде.

Колиска наших предків калинова
Співа нащадкам пісню солов’їну,
Карбує в серці невмируще слово.

Щоб діти поверталися в хатину,
Щоб шанували материнську мову,
Щоб не садили між калин тернину.

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №78(13834) від 27 липня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Балада про самотнього чоловіка

Балада про самотнього чоловіка

Алеєю тернопільського парку
Ішов якось самотній чоловік.
Хоча у небі не було ні хмарки,
Думки сумні роїлись в голові.

Думки терзали душу мимоволі
За зроблені життєві помилки,
За те, що геть розтринькав силу волі,
За ті, назавше втрачені, роки.

І слава, і багатство поряд були,
Він знав жінок багато у житті,
Але з роками втіхи проминули —
І доживає вік на самоті.

Він розуміє — юність не вернути,
Він розуміє — молодість пройшла,
Минулого ж ніколи не забути,
Ридає серце, плаче знов душа.

Не подарує він коханій квіти,
Не привітають дочки і сини.
Вже сивину торка зимовий вітер,
А серцю так ще хочеться весни.

Та відлітають журавлині звуки,
І самота знов серце так пече:
Не поцілують дідуся онуки,
Не покладуть голівку на плече.

Нам видається — долю вибираєм,
Насправді ж доля нас веде життям.
І зазвичай майбутнього не знаєм:
Там попереду — рай чи каяття?

Коли стоїть вже осінь у зеніті,
Коли зима з-за обрію гука,
Тоді лиш починаєм розуміти —
Фальшивих струн торкалася рука.

Автор і редактор сайту Микола Василечко

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №126(13882) від 25 листопада 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 06.09.2012]

Василечко Микола. Моє життя — щоденний старт...

* * *

Моє життя — щоденний старт.
А в серці лиш одне бажання:
Відчути знов п’янкий азарт
Надій, тривог, розчарування.
Усе життя — коротка мить,
Яка зотліє в плині часу.
І лиш азарт мій не згорить
У вічній грі, він не погасне.

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №28 від 16 липня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Правду оббрехавши до основи..

* * *

Правду оббрехавши до основи
І брехню піднявши до висот,
Дикі і свавільні людолови
Український нищили народ.
Мордували голодом і душі
(Знищивши святині вікові),
І тіла (бо ж вивезли насущні
Пуди хліба — данину Москві).
Цвіт народу — гордість і надію —
Сотнями вагонів — у Сибір...
Катуванням, чорному свавіллю
Шлях широкий торував той звір.
Він ішов червоними стежками,
Долі із корінням виривав,
Непокірним спини батогами
СІк до крові — силу відчував.
Звірі-людолови є ще й нині
(Хоч спіткнулись трохи на шляху).
І вони — загроза Батьківщині,
Бо несуть неправелність лиху.
І тому не варто прислухатись
Нам до гасел тих брехливих псів —
Україну спільно будувати
Без чужих порад і прапорів.

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №37(???) від 17 вересня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Ти спрагло піднімався на висоти...

* * *

Поету-страднику

Ти спрагло піднімався на висоти,
Не падав ниць, хоч падали усі
Мужньо приймав ти всі жалі й турботи
І не гасив пожежу у душі.

Ти вірним був життєвим ідеалам,
Ганив словами тупість і брехню.
Твоя зоря посмертно засіяла,
Давши нащадкам крихітку вогню.

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №28(???) від 16 липня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Вчителям Берем’янської восьмирічної школи і Бучацького агроколеджу

Вчителям

Берем’янської восьмирічної школи
і Бучацького агроколеджу

Багато слів
Про вчителів,
Подяк сказали учні.
І я вплести би теж хотів
У ту гірлянду із рядків
Слова ці милозвучні.

Бо той вогонь
З ваших долонь
Зі мною дні і ночі.
І я за срібло ваших скронь,
За той негаснучий вогонь
Вклонитись нині хочу.

Вам звідусіль:
Із міст і сіл —
Шлють у думках вітання
Колишні учні рідних шкіл,
Які розділюють навпіл
Усі літа навчання.

... Найперший крок,
Важливий крок,
Здається, був ще вчора:
«Буквар» — найперша із книжок,
І перший, ніби ключ, рядок —
В скарбницю знань дорога.

А час біжить,
Роки — як мить,
І вже дзвінок останній...
Життя нікому не спинить,
Але той спогад мерехтить,
Немов зірниця рання.

Минає час
І рідко нас
Знаходить зустріч, справді.
Але ми пам’ятаєм вас,
Бо в серці вогник не погас, —
Горітиме він завжди.

Автор і редактор сайту Микола Василечко

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №37(???) від 17 вересня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Хтось вижав ниву, урожай зібрав...

* * *

Хтось вижав ниву, урожай зібрав,
А ти зерно шукаєш у полові,
Ти прагнеш душу віднайти у слові
І хоч би крихту правди і добра.

Хтось щось сказав, глузуючи, в розмові,
Ти ж не збагнув, що це — словесна гра.
Ти ці слова у серце увібрав,
Подумавши, що це — модерне, нове.

А я кажу: покинь шукати те,
Що не для тебе. Іншому — можливо.
В тобі ж воно ніколи не зросте;

Хоч буде серце битись полохливо,
Та поле буде голе і пусте,
І лиш кукіль — твоє найкраще жниво.

Автор і редактор сайту Микола Василечко

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №28(???) від 16 липня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Повірте в Україну

Повірте в Україну

Брате, повір!
Сестро, повір!
Люди, повірте в Україну!
Вона пройщла крізь ганьбу і позір,
Зневагу, ясир і руїну.
Кидала доля її у вогонь
Заздрості, злоби і фальші.
Та не погас калиновий вогонь,
Предки несли його наші.
Гордо ми нині всі ватру оту
В майбутнє, нащадкам несімо.
Плекаймо у душах святу простоту,
Ідеєю волі горімо.
Хоч нині у вир негараздів і бід
Потрапила наша родина,
Повірте, що буде до хліба і хліб,
Заради і доньки, і сина.
Бо нам на межі двох тисячоліть
Не варто втрачати й зернини,
А вірити серцем в високий політ,
Повірити в пісню Вкраїни!
Брате, повір!
Сестро, повір!
Люди, повірте в Україну!..

Автор і редактор сайту Микола Василечко

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №33(???) від 20 серпня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]

Василечко Микола. Усміхалися очі смуткові...

* * *

Усміхалися очі смуткові,
Сльози лили, та що вони?
Не виросли незабудками,
Де густі росли полини.

Усміхалося серце лагідно
До розлуки — хіба страшна?
Розійшлися дороги нарізно,
Та чи є в тім чиясь вина?

Усміхалась душа над прірвою,
Не тремтіла — чи в тім печаль?
Не злетіла, мов птах, — безкрилою
На каміння впала... На жаль...

Автор і редактор сайту Микола Василечко

Микола Василечко.
с. Жнибороди Бучацького району.

Джерело:
г. «Нова доба», №28(???) від 16 липня 1999 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 05.07.2015]