Статті

Вірші та пісні про Бучач

Воронюк Володимир. Колись над Стрипою листопад...

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

* * *

Колись над Стрипою листопад
Сповивав мене в колисці.
Моя студійна юність — Бучач, Львів.
Моя колоритна осінь
На моїй палітрі молодості.
І мені в похилому віці
Заплакала моя барвиста осінь.

* * *

Моє мистецтво, моя творчість і моя поезія — це я.
І розпач, і печаль моя.
З бучацької ратуші прилетить Нептун.
І буде виставка моя.

* * *

Листопад! Моя крилата печаль, мій листопад.
На руїнах гриміли гармати,
На руїнах породила мене мати.
Падали мури, горів Бучач, горів листопад.
Осінь, — шепче мій листопад, — тужлива осінь.
На вітрилах моє творче життя.
Буде книга і повернеться юність далека.
І на крилах Пегаса заплаче печаль моя.

Володимир Воронюк.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №98 (15522) від 6 грудня 2013 року.

[Інф.: 14.01.2015. Оновл.: 14.01.2015]

Степула Надія. Бучач

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Бучач

Над ратушею — білі голуби,
Блакитне, чисте небо понад містом.
Ростуть будинки, мов з дощу гриби,
Квітує місто в золотім намисті.
І місто молодіє на очах,
У мирних, добрих справах виростає,
Бо голуби його квітчають шлях,
Бо слово праці кожен день квітчає.

Надія Степула.

Джерело:
невідоме

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 14.01.2015]

Сенатович Оксана. Проїздом через Бучач

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Проїздом через Бучач

Поміж тим, що було і буде:
середньовічний Бучач.
Всі дороги ведуть до Бучача —
кажеш, наче не знаєш,
що дорога одна,
і та — через Бучач.
Акселераточка—новобудова
начепила на себе разки балкончиків,
пообзирала звисока нас:
«Хто оці двоє?»
— А звідки я маю знати? —
Швиргонула дверима стара панна-вілла, —
в’їхали зрання фірою,
а виїдуть звідси,
якщо вони виїдуть,
то як усі —
автомобілем...
...Бучач. Їдемо.
Що воно буде за Бучачем? Бучач.
Я засипаю
і прокидаюсь: де ми?
у Бучачі.
На скільки літ простягнувся цей Бучач?
Коли не спнтаю: що воно? —
у відповідь чую:
Бучач, Бучач...

Поетка Оксана Сенатович

Оксана Сенатович.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 25.10.2012. Оновл.: 14.01.2015]

Синенька Орися. Бучач

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Бучач

Я люблю це тихе місто,
Що розкинулось в яру.
Срібну стрічку — річку Стрипу
І стрімку Федір-гору.
Старі, грізні мури замку,
Що нависли над горою,
Де билися діди наші
Із ворожою ордою.
Ратушу, що в центрі міста
Стоїть гордо й величаво,
Збудовану Меретином
Бучачу на славу.
А які церкви чудові,
Монастир Василіян!
Нескорений дух свободи,
Святість і гордість бучачан.
Кругом пам'ятки культури,
На кожному кроці історії час.
Татари і турки, Хмельницький, поляки
З останків руїн споглядають на нас.
Монастирка легенди,
І липа золота,
Й могили, могили, де молодь
За землю бучацьку лягла.
А скільки славетних людей
Зродила бучацька земля —
Балюк, Назарук, Крушельницька,
Січові стрільці і УПА.
О, Бучаче, місто моє,
Немеркнуча слава твоя.
Повернеться велич і сила,
Повернеться віра свята.
Згадають нащадки твої
Минулість кровавого часу
Й напишуть про місто моє
Правдиву історію нашу.

Орися Синенька.

Джерело:
г. «Нова доба», №32() від 17 серпня 2001 року.

[Інф.: 05.10.2009. Оновл.: 14.01.2015]

Яскілка Степан. Краю мій

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Краю мій

Краю мій гостинний Бучач,
Як тут гарно, серцю мило.
Бучачани всіх вітають,
Щастя-радості бажають.

Свіжий вітер над лісами,
Пахне медом і грибами,
У долині між горбами
Тече Стрипа під вербами.

В чарах дивної краси
Цвітуть ружі і сади.
Між горами і скалами
Стоять церкви вже віками.

Ген виблискують хрестами
Монастирські Василіяни,
Старий замок про ворожі
Нам нагадує навали.

Цвіте Липа Золотая.
Бучач тут в часи далекі
Турки й ляхи розділяли,
Та стоїть він — наш навіки.

Приїжджайте, люди добрі!
Всіх зустріти вас готові
І кав'ярні, і крамнички,
І «Європа» — Дім торговий.

Степан Яскілка.
м. Бучач.

Джерело:
г. «Нова доба», №21() від 28 травня 1999 року.

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 14.01.2015]

Семирозум Стефанія. Молитва за Бучач

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Молитва за Бучач

Ласкаве сонце світ зі сну збудило.
Защебетав дзвінкоголосий птах.
Його піснями бучачани вмились,
І розцвіла молитва на устах:
«Благослови, Спасителю, наш Бучач
І всіх у ньому поблагослови.
Промінням сонця по високих кручах,
По людських душах, Істино, спливи.
Допоможи прожити день безгрішно
Усім, хто в місті Бучачі живе.
Потіш усіх, чиє життя невтішне,
Хай їхнє горе водами спливе».

Несе у море сльози болю Стрипа,
Несе у море радості сльозу.
Шумить над нею молоденька липа
І просить Бога в тихий час й грозу:
«Благослови, Ісусе, місто Бучач,
І все, що в ньому, поблагослови.
Промінням сонця по високих кручах,
По людських душах, Істино, спливи.
Додай, Владико, бучачанам сили,
Щоби вони прославили Тебе,
Щоб хвилі смутку їх не підкосили,
Щоб донеслася пісня до небес».

У Стрипу замку дивляться руїни,
Вітрами шлють могилам свій привіт,
Згадавши дні, коли звелись ці стіни,
Вони кричать до Бога на весь світ:
«Благослови, Владико, місто Бучач
І все, що в ньому, поблагослови.
Промінням сонця по високих кручах,
По людських душах, Істино, спливи.
Не допусти, всесильний Боже, воєн,
Не допусти зневаги над людьми.
Не дай, щоб брат судився із сестрою,
А хай розквітне на планеті мир».

Поетка Стефанія Семирозум

Стефанія Семирозум.

Джерела:
г. «Нова доба», №34(8085) від 10 вересня 2004 року;
г. «Вільне життя», №97-98(14520-14521) від 11 вересня 2004 року.

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 14.01.2015]

Шподарунок Надежда. Начинается день, тихо солнце встает...

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

* * *

Начинается день, тихо солнце встает,
Просыпается город, предчувствуя праздник.
И по улицам говор детишек плывет.
Непонятный, но все же прекрасный.
А когда вдруг рассыпятся солнца лучи,
Освещая наш Бучач над тихою Стрипой,
Я тебе говорю:
— Добрый день фестиваль!
Хоровод юных лиц, песен звонких, улыбок.
не беда, что на разных широтах живем,
Что не часто друг друга встречаем,
Но сегодня мы вмсете танцуем, поем
И, конечно, о мире мечтаем.
Песня юных сердец, ты голубкой взлети,
Пусть растает вражда на планете.
Вы поверьте, мы к миру отыщем пути,
И планету Земля солнце счастья осветит.

Надежда Шподарунок.
с. Переволока.

Джерело:
г. «Перемога», №??() від ??.??.19?? року.

[Інф.: 31.07.2012. Оновл.: 14.01.2015]

Семирозум Стефанія. Великдень у Бучачі

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Великдень у Бучачі

Конвалія цвіте в очах дівчат.
Цвіте верба над Стрипою, на кручах.
Зі сну свого пробуджується сад.
Освячується співом дзвонів Бучач.
Великий світлий день прийшов до нас.
Вже смерті не боятимуться люди.
Велика радість розпирає груди:
Воскрес бо з мертвих Той, Хто людство спас.
Христос воскрес! Тож торжествує місто.
У храмах людно, аж душі затісно,
Від браку кисню гасяться свічки.
А люд все йде. Люд сповнений надії,
Що він не випав із душі Месії,
Що Бог у місті буде всі віки.

Поетка Стефанія Семирозум

Стефанія Семирозум.

Джерело:
г. «Нова доба» №??() від ??.??.????

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 14.01.2015]

Чепурко Богдан Бучач

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Бучач

І варіант

Чую Бучач — вібрації яблук,
що згори на долину котились...
Вже не робить вагітною Яму
крик потилиць.
Ті, що стали знов тінями, шерхнуть
у бездонні...
Йдуть — вимахують — перса і стегна
в жах агоній.
Чую Бучач руїнами замку
над горою.
Сходить сонцем в камінні щоранку
смерть героїв.
Бачу Бучач. Як нині. В долині.
Стрічка Стрипи блакитна.
Небеса прихилялися сині
до глибокого світла.
Бачу Бучач на горах. На зворах.
Стрічка Стрипи зелена.
Все розвіється в порох. На порох
ляжуть трав гобелени.
Бачу Бучач. На скалах. На кручах.
Стрічка Стрипи червона.
Чорно каркає ворон колючий
на єдвабні ворони.
Бачу Бучач на скалах, як спалах
із безодні.
Золота Україна повстала —
Храм Господній!

[Липень, 1998 року]

Джерело:
г. «Нова доба», №33() від 20 серпня 1999 року.

ІІ варіант

Чую Бучач руїнами замку
вниз горою.
Сходить сонцем в камінні щоранку
смерть героїв.

Бачу Бучач. Як нині. В долині.
Стрічка Стрипи блакитна.
Небеса прихилялися сині
до глибокого світла.

Бачу Бучач на горах. На зворах.
Стрічка Стрипи зелена.
Все розвіється в порох. На порох
ляжуть трав гобелени.

Бачу Бучач. На скалах. На кручах.
Стрічка Стрипи червона.
Чорно каркає ворон колючий
на єдвабні ворони.

Бачу Бучач на скалах, як спалах
із безодні...
Ходять колами — де як падло —
ПСИ ГОСПОДНІ.

Липень 1998 р.

Джерело:
збірка «Викрадення Європи», Львів, «Каменяр», 2004.

Поет Богдан Чепурко

Богдан Чепурко.

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 14.01.2015]

Семирозум Стефанія. Бучацька ніч

Панорама центру міста Бучача Тернопільської області

Бучацька ніч

Нічка туманами
Тихо спускається.
Сонце за обрій зайшло.
Пташка в гніздечку
На дубі гойдається,
Взявши пташат під крило.
Липа пелюсточки
Сіє по Бучачі
Слізьми із Федір-гори.
А понад Стрипою,
А поміж кручами
Тихне луна дітвори.
Десять пробамкав
Годинник на ратуші,
Час відпочинку прийшов.
Тільки для юності
Мить світла, радісна —
Час зустрічати любов.
Ангел Господній
Людей заколисує,
Адже втомились вони.
А понад хмарами
Місяць поблискує
Мирні віщуючи сни.
Сонно, спокійно,
Затихло все в Бучачі.
Тепла, свята, літня ніч
Сіє над Стрипою
Долами, кручами
В росах відбитки зір-свіч.

Поетка Стефанія Семирозум

Стефанія Семирозум.

Джерело:
г. «Нова доба», №30(8079) за 30 липня 2004 року.

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 14.01.2015]