Статті

Вірші-присвяти організаціям та установам Чортківського району

Чортківській перо-пуховій фабриці: МАТВІЙЧУК Олександр. ЧОРТКІВ

ЧОРТКІВ

Є декілька фабрик чудових
І пухо-перова з них — теж.
Подушка і ковдра пухові —
Як тепло і м’яко, авжеж?

Олександр МАТВІЙЧУК.

Джерело:
поет. збірка «АБЕТКА проста про селища й міста», Дубно, 1999.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській ЗОШ I-III ст. №6: КІТ Михайло. СПОГАД НАС ПОВЕРТАЄ У ЮНІСТЬ

СПОГАД НАС ПОВЕРТАЄ У ЮНІСТЬ

Випускникам Чортківської СШ №6 1976 р.
присвячується.

Ми зібрались щасливі, привітні
В тому класі, де вчились давно.
Хвилювання в очах ледь помітне,
Та його не сховать все одно.

Спогад нас повертає у юність,
Що майнула давно, наче птах.
Ми колег відчуваєм відсутність,
Та усі вони в нас на устах.

Рідна школа ввела нас в освіту,
Перші кроки робили ми тут.
Розкидала нас доля по світу,
А в серцях вчителі все живуть.

Ми ніколи про них не забудем.
І науку, що дали в свій час.
Ті знання, що здобули й здобудем, —
Це надійна опора для нас.

Пам’ятаєм пригоди дитячі,
Неслухняні ми часом були.
Залицяння сердечні юначі
Не одного у пари звели.

Рідна школа — найкраща родина,
Нерозлучна щаслива сім’я.
Ти у нашому серці єдина,
Шоста школа найкраща моя.

Наші роки летять безупинно,
І від школи ведуть всіх у даль.
Шоста школо, велика родино,
Разом вчитись не зможем, на жаль.

27 травня 2006 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «Вногу з часом», Т., «Тернограф», 2007.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківському педагогічному училищу: КІТ Михайло. УЧИЛИЩЕ МОЄ

УЧИЛИЩЕ МОЄ

У місті, де в долині
Серет-ріка пливе,
Красиве, мов перлина,
Училище живе.

У ньому, вічно юнім,
Вже шість десятків літ
Учителям майбутнім
Дають путівку в світ.

Училище моє — це гомін весни,
Студентська пора загадкова.
Недоспані ночі, рожевії сни.
Пора наймиліша, чудова.

Летять у вічність роки,
Якими дорожу.
В науку перші кроки,
Як пам’ять, збережу.

Нічого не забуду,
Клянуся вчителям.
І що в житті здобуду,
Нащадкам передам.

3 літами, що минули,
Немов коротка мить,
Ми згадуєм минуле.
І на душі щемить.

Хоч час біжить все швидше,
Спокою не дає,
Ти стало серцю ближче,
Училище моє.

16.07.2000 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській райлікарні: МОТЮК Мирослав. “Був у лікарні хор...”

* * *

Був у лікарні хор
І ним керував Теслюк.
В хорі співали колись
Діденко, Покеза, Мотюк.
Часом з’їдав, мов хлор,
Радянщини сірий звук.

Але були ще й пісні,
Мов птахи з стрімким крилом,
Мов літні дощі рясні
Вдиралися напролом
В благенькі серця скупі,
В здрібнілі душі без сліз,
У марення скрухлих вдів
Від запаху палених кіс.

Чортків, Тернопіль і Вільно,
Дрогобич, Краків і Рига.
Моляться ноти спокійно
І відлягає крига.
М’якнуть зашерхлі шрами,
Пестить барвистий звук,
Хор завмирає...Між нами
Палахкотить Теслюк.

02.07.2006 р.

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-
Теслюк С. І. — керівник Народного хору
Діденко, Покеза, Мотюк — учасники Народного хору

Мирослав МОТЮК.

Джерело:
поет. збірка «Мелодія мовчання», Т.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківському інституту: КІТ Михайло. ПЕРШИЙ ЧОРТКІВСЬКИЙ

ПЕРШИЙ ЧОРТКІВСЬКИЙ

Осіннього ранку накрапував дощ...
Та настрій у нас був завзятий.
Неслося із вулиць чортківських і площ:
Чортків інститут буде мати!

Це було давно... Пройшло років п’ять.
Вже інеєм вкрилися скроні
Батьків, котрі поруч щасливі стоять.
Та й в нас очі радості повні.

Як час непомітно пробіг... Хай біжить!
Немало прийшлось пережити.
П’ять років студентських промчалось, як мить.
Освіту нарешті здобуто!

Здобуто освіту — отримано фах
На право світ новий творити.
Бо вчились на совість, не вчились за страх.
По совісті й будемо жити!

Професію свою піднімем, як щит,
Поставим на службу державі.
Хай слава про неї по світу гримить,
Цвісти Україні у славі!

27.02.2000 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській дяківсько-катехитичній академії: КІТ Михайло. БЛАГОСЛОВЕН ХАЙ БУДЕ ДІМ! (Гімн академії)

БЛАГОСЛОВЕН ХАЙ БУДЕ ДІМ!

(Гімн академії)

10-й річниці Чортківської дяківсько-катехитичної академії
ім. єпископа Григорія Хомишина присвячую

На світі є немало місць,
Де научають в правді жити.
Тут випробовують на міць
Христу-Спасителю служити.

Роки навчання пролетять,
Усі повернемось додому.
І цю науку, що нас вчать,
Ми ділу віддамо святому.

ПРИСПІВ:

Благословен хай буде дім,
В якім звела колись нас доля.
Христу служити вчать у нім.
І в цьому є Господня воля.

Сягне молитва до Небес
Із наших уст в Церковнім храмі.
Щоби Христос в серцях воскрес
І крізь життя пройшов із нами.

Хай пісня лине до зірок
В єдинім хорі милозвучнім.
Ісус — наш Вчитель і Пророк,
А ми — його покірні учні.

ПРИСПІВ.

В нім поєднали ми серця,
Отцю співаючи «Осанна!».
Студентська дружба без кінця
В житті земному є незламна.

Ми щиро вдячні вчителям
За ласку, щедрість і опіку.
За все, що передали нам,
Їх пам’ятатимем довіку.

ПРИСПІВ.

9.02.2002 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській ЗОШ I-III ст. №7: КІТ Михайло. СЬОМА ШКОЛА

СЬОМА ШКОЛА

В обіймах природи в підніжжі гори,
Де зелень буяє яскраво,
Красується школа, цей храм дітвори,
У класи зове величаво.

Крізь сонячні вікна чарує всіх цвіт —
Краса неповторна Вкраїни.
Уроки натхненні ведуть нас у світ,
Він кращим стає в ті хвилини.

Одна з найкоротших у світі доріг,
Яку не забудем ніколи.
Вона приведе звідусіль на поріг,
На той, що до сьомої школи.

Тут віру вселяють у юні серця,
У душу вкладають надію.
Любові навчають, котра без кінця
В буття перетворюють мрію.

У дворі срібляться ялини стрункі
Палає вогонь горобини.
Лунають навкруг голоси гомінкі
У колі шкільної родини.

10.08.2002 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській дяківсько-катехитичній академії: КІТ Михайло. АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ

15-й річниці Чортківської дяківсько-катехитичної академії
ім. священомученика Єпископа Григорія Хомишина присвячую

У місті Чорткові славетнім
Своїми ділами в історії
У поступі кожнім, конкретнім
Ідейними бачимо обрії.

Підняти наш край із руйнації
Задумано було свідомістю.
Цим користь принести для нації
І їй прислужитися повністю.

Духовність тут стала вимогою
У часі важкім, поруйнованім.
Втішаймося всі перемогою
У краї своїм відбудованім.

Назвімо діла іменами,
Назвім іменами їх власників.
Не всі вони поруч із нами.
Вони у серцях їх сучасників.

Училище було засновано.
Єдине у краю, як вимір.
І склад педагогів сформовано.
Його формував Володимир.
Це ім’я не згасне ніколи.
Воно надихає як премія.
Училище виросло з школи.
І зветься тепер академія.

09.06.2007 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «Вногу з часом», Т., «Тернограф», 2007.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській ЗОШ I-III ст. №6: КІТ Михайло. ЮВІЛЕЙНА ЗУСТРІЧ

ЮВІЛЕЙНА ЗУСТРІЧ

Своїм любимим учням шостої школи
випуску 1979 року присвячую

Двадцять п’ять років... Це строк чималий!
Вони ж проминули миттєво.
Тут кожен присутній — колись молодий,
Змінився на вигляд. Та це не суттєво!

Бо в кожного в серці палає вогонь,
Запалений в душах юначих.
Його вам віддали із своїх долонь
Наставники ваші із серцем гарячим.

Вони до вас були вимогливо-щирі,
Та в кожну хвилину доступні.
Навчали боротись в житейському вирі.
Долати заноси підступні.

Любили, по суті, як рідних дітей.
А інколи навіть і більше.
Годинами з вас не зводили очей,
Щоб ваші горіли світліше.

Тепер ви пізнали усьому ціну:
Де друг, а де ворог лукавий.
Навчились гасить побутову «війну»
Прощати, як хтось був неправий.

Фундамент, закладений в юні роки,
Це стійкість людської споруди
Навчайте дітей, як учили батьки.
Щоб вітер не в спину, а в груди.

Чи вдалося нам осягнути мету?
Вона переважно взаємна.
Її окриляймо, як віру святу,
Щоб завше вінчалась приємно.

29 травня 2004 року

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]

Чортківській гімназії: КІТ Михайло. ЧОРТКІВСЬКА ГІМНАЗІЯ

ЧОРТКІВСЬКА ГІМНАЗІЯ

У витоках слави всієї держави
Живе Перша школа моя.
Традиціям вірна, гімназія рідна
Шашкевича носить ім’я.

В труді довголітнім на ниві освітній
Ведучою завше була.
У протистоянні чи в слави сіянні,
Святий прапор волі несла.

В уроках крилатих, немов рідна матір,
Знаннями стелила нам путь.
Ти ґрунт засівала, з терпінням чекала,
Чи зерна віддачу дадуть.

Куди не поїдеш, скрізь учнів зустрінеш,
Що вчилися в стінах твоїх.
Тебе поважають, ділами вкрашають,
Гордитись якими не гріх!

Моя «Рідна школо», незмінно зразкова,
Тебе всі елітною звуть.
Історія краю тебе величає
І в цьому найвища є суть.

11.09.2002 р.

Михайло КІТ.

Джерело:
поет. збірка «На життєвих перехрестях», Чортків, 2004.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]