Статті

Вірші-присвяти монастирищанам

Бундис Роман, пам’яті сотника УПА: МЕТАНЧУК Євген. ПРОСТРЕЛЕНА ГІТАРА

ПРОСТРЕЛЕНА ГІТАРА

Пам’яті сотника УПА Романа Бундиса (псевдо «Грім»)
з Маркової Монастириського району,
який загинув у березні 1945 р.

Ніч на землю впала, мов примара,
І набридливо дощик мрячить,
А стара прострелена гітара
В повстанській криївці звучить.
Сотник притишено співає,
Та не знає він, звісно, того,
Що в криївці востаннє лунає
Партизанськая пісня його.
Він не раз водив хлопців в атаки,
А в час затишшя їм не раз співав
Про любов, Дніпро, червоні маки
Та напам’ять їм вірші читав.
Вранці московська граната в криївку влетіла,
Порішила всіх хлопців за мить,
Лиш гітара, дивом уціліла,
На землі скривавленій лежить.

Євген МЕТАНЧУК,
пенсіонер.
м. Монастириська.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №24 (15344) від 30 березня 2012 року.

[Інф.: 15.09.2012. Оновл.: 15.09.2012]

Будній Галині Олексіївні: ГАНІШЕВСЬКИЙ о. Василь. ВЧИТЕЛЬКО МОЯ

ВЧИТЕЛЬКО МОЯ

Галині Олексіївні Будній та її синам,
теж вчителям: Володимиру Євгеновичу і Богдану Євгеновичу,
родом з Горішньої Слобідки, що в Монастириському районі.

В руці з ціпочком
Вчителька старенька,
А літ було —
усе пережила.
Навчала жити.
Грамоти шкільної.
Якось незчулася,
А літо — без тепла.
Вам, перша вчителько,
Вклоняємось доземно
І щиро дякуєм,
Що ви були і є.
Живіть найдовше,
Бо нам з вами добре,
Бо хто без вас
Гніздов’ячко зів’є.
З доріг далеких
Приїжджають учні,
Яких вже теж
Покрила сивина.
Та квапляться до вас,
Щоб привітатись
І розпитатися:
Як наша мати,
Як тепер вона?
Як небо, очі
У вчительки чистенькі
І щиро дивляться,
І учнів пізнають.
І лиш сльозинка
Посмішку вмиває,
А спомини рікою
Із пам’яті ідуть.
Спасибі вам
За ті знання і мудрість,
За те, що вивели на люди,
У вишневий світ.
Спасибі, Вчителько,
Усотенно спасибі,
Най Бог пошле вам
Ще багато літ.

о. Василь ГАНІШЕВСЬКИЙ.
с. Ценів Козівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №8 (15328) від 1 лютого 2012 року.

[Інф.: 15.09.2012. Оновл.: 15.09.2012]