Статті

Вірші-присвяти Богданові Мельничуку

ДЕМЧИШИН Володимир. МАЙСТЕР

Письменник, редактор, журналіст, краєзнавець Богдан Іванович МЕЛЬНИЧУК

МЕЛЬНИЧУК Богдан Іванович
письменник, редактор, журналіст, краєзнавець
(02.08.1952, с. Молотків Лановецького району)

МАЙСТЕР

Богданові Мельничуку.

Я вам дарую цю присвяту,
В ній від душі пишу рядки,
У батька друзів небагато,
А ви були одним з таких.
Коли зіходились думками,
Читали вірші за столом,
Шуміло листя під вітрами,
Рука виводила пером
Поему, п’єсу чи новелу,
Яку заждалася земля.
Ви справжній майстер ріднослова,
Ви сталь сільського коваля!

Поет Володимир ДЕМЧИШИН

Володимир ДЕМЧИШИН.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №67 (15491) від 23 серпня 2013 року.

[Інф.: 26.08.2013. Оновл.: 26.08.2013]

ЛАЗУКА Наталія. БОГДАНОВІ МЕЛЬНИЧУКУ

Письменник, редактор, журналіст, краєзнавець Богдан Іванович МЕЛЬНИЧУК

МЕЛЬНИЧУК Богдан Іванович
письменник, редактор, журналіст, краєзнавець
(02.08.1952, с. Молотків Лановецького району)

БОГДАНОВІ МЕЛЬНИЧУКУ

Згорток образ...
Й за плечима хтось кине:
Ет, правди інфляція
І де та нова генерація?..
Та причал Ваш —
Життєпис на білих снігах;
Голкасті слова,
І груда тих слів
На серці...
Ви й небо читаєте
Серцем.
А серце — мов птах,
Та в грудях вже виросла клітка,
І час розгубив ключі.
А, може, так треба?
Ви ж — знову
Король.
І добрий цей знак,
І кожен подих —
То квітка,
Котра пророста
У гірких словах.
А слово — рятунок.
Й між літер
Блукатиме голос
Світу.
І світ причаївся
На Вашім плечі,
І Ангел
Торкається листя душі...
Так,
Ви мудрий король,
Король
Золотого вітру.

Поетеса Наталія ЛАЗУКА

Наталія ЛАЗУКА.

Джерело:
поет. збірка «Танець квітів», Т., «Принтер-інформ», 2002.

[Інф.: 06.07.2013. Оновл.: 06.07.2013]

ФУРМАН Анатолій. БОГДАНУ МЕЛЬНИЧУКУ В ДЕНЬ ЙОГО 50-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ

Письменник, редактор, журналіст, краєзнавець Богдан Іванович МЕЛЬНИЧУК

МЕЛЬНИЧУК Богдан Іванович
письменник, редактор, журналіст, краєзнавець
(02.08.1952, с. Молотків Лановецького району)

БОГДАНУ МЕЛЬНИЧУКУ
В ДЕНЬ ЙОГО 50-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ

Геніальному прозаїку і чудовій людині

Твоє життя дійшло в полудень,
Де віє мудрість холодком,
Йме щохвилиння перекручень
І лаври стеляться вінком.

Пора підвести першу риску,
Сказати все про сенс буття,
Бо натворив без страху й зиску,
Що не обіймеш за життя.

Новели, п’єси та краплини
У плюсі з мінусом ідуть,
Й жіночі образи щоднини,
Ще їсти й спати не дають.

Такий Ти — в апогеї слави,
Завзятий критик і митець,
Свій хрест несеш не для забави,
А для здушевлення сердець.

Ти майстер золотого слова,
Що випромінює тепло,
Художнім смаком ллється мова
На радість людям й на добро.

Ти красень хлопець, козарлюга,
Хто вершить словом чудеса,
У кого істина — прислуга,
А кредо — внутрішня краса.

2.08.2002 року,
м. Тернопіль.

Анатолій ФУРМАН.

Джерело:
збірка поезій «Світовит», Київ —Тернопіль — Ялта, «Астон», 2008.

[Інф.: 06.07.2013. Оновл.: 06.07.2013]