Статті

Вірші та пісні про села Шумського району

Малі Загайці: ФАРИНА Ігор. МОНАСТИР У ЗАГАЙЦЯХ

МОНАСТИР У ЗАГАЙЦЯХ

Вівтар, здається, грає золотисто,
Вітаючи оцей погідний день.
Дарує доля березня намисто,
Коли усі віконця навстіжень.

Є стільки дум.
                          А чорних зашкарубин
Торкнеться тепле слово молитов
Й вони у прірву темну зникнуть.
                          Я грубість
Душею в мить цю чесно
                                  поборов.

Ігор ФАРИНА

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 23.10.2013. Оновл.: 23.10.2013]

Тилявка: ФАРИНА Ігор. ОСІННІЙ ДЕНЬ У ТИЛЯВЦІ

ОСІННІЙ ДЕНЬ У ТИЛЯВЦІ

Летять наусібіч ці сіті променів
І відкривають дивовижний клад.
Цей сонцедень уже розпломенів
Й не може повернутися назад.

Прийдуть ще несподіванки по полудні,
Коли розллється прохолоди звук.
...В осінню днину задивились жолуді
І квіти, що прийшли тобі до рук.

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 24.09.2012. Оновл.: 24.09.2012]

Кордишів: ОНИСЬКІВ Михайло. ПРИВІЛІЙСЬКА СТОЛИЦЯ

Село Кордишів Шумського району, 500-ліття

ПРИВІЛІЙСЬКА СТОЛИЦЯ

Людям і селу на його 500-ліття

Кордишів... Привілійська столиця,
Мак сонця осява твоє чоло.
І нині, і вовіки да святиться
Твоя земля, і води, і зело.
Тут ще живі князі та їх князівни,
На віче кличуть дзвони голосні,
Де Шумськ, Остріг, Данилів-град і Рівне —
Горять козацькі визвольні вогні.
А потім 18-й — Держава,
Своя Держава, правда, рік чи два.
Було замало вигуків тих «Слава!»,
До всього ще й потрібна голова.
А потім ви трималися всі разом
(Ми ж бо герої, не якась товпа!)
І вибили коричневу заразу,
Хто у червоних, ну а хто в УПА.
Народ мій є! І є кордишівляни,
Є Круголець, а з ним і Мирове...
А день новий пружиниться, не в’яне, —
Соборна Україна оживе!
Не зможемо ми жити вже без неї —
Де хліб і стяг, дзвін-колос і полин.
Тож вам надій пречистих, як лілеї,
А ще - любові світлих верховин.

* * *

Я дякую Григорію Шергею,
Що запізнався вже давно з людьми
Із щедрою волинською душею
Та з соколиними надійними крильми.
Їм ця присвята —
Й не лише на свята.
Бо це тая точка,
Де народилася Махнова
«Ой попід садочком...»

Липень-серпень 2013 р.

Поет Михайло ОНИСЬКІВ

Михайло ОНИСЬКІВ.
Шумський район.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №60 (15484) від 2 серпня 2013 року.

[Інф.: 15.08.2013. Оновл.: 15.08.2013]

Тилявка: ФАРИНА Ігор. БАБИНЕ ЛІТО У ТИЛЯВЦІ

БАБИНЕ ЛІТО У ТИЛЯВЦІ

Шепочуть про дороги щось дерева,
І огорта усе туман, мов дим.
Пройнялось серце цим данням терпким
На березі стрімкім і вересневім.

Зове до себе незбагненна мова
І вповиває чимось неясним,
Немов вдягнувся у печальний грим
Та молиться на померкле мрево.

...Раптово дні розхмарились суворі,
Відкривши таємниці соковиті
Для мене і моїх нестримних друзів.

Втікають у далінь потуги хворі,
Бо про одне лиш думаєш щомиті —
Про дні майбутні у веснянім крузі.

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 24.09.2012. Оновл.: 24.09.2012]

Стіжок: ЛІСОВИЙ Василь. ДАНИЛІВГРАД

ДАНИЛІВГРАД

Минає 750 років героїчної оборони нашого краю від полчищ Батия. Як відомо з літопису, татаро-монгольська орда змітала все на своєму шляху. Роздрібнені руські князівства героїчно бились проти напасників, та сили були нерівні і сотні міст і сіл було знищено повністю.

Не витримав облоги і страшної навали стольний Київ-град і орда ввірвалась в наші землі на територію Галицько-Волинського князівства.

Про героїчну сторінку оборони краю описується в книзі нашого земляка В. Яна «До останнього моря».

Як відомо, хан Батий найбільший опір зустрів у містах Кременці та Данилівграді, які орда так і не змогла взяти. Якщо про Кременець ми всі добре знаємо, то Данилівград (заснований Данилом Галицьким) загубився на теренах історії. Після навали Батия місто знищили пізніші завойовники.

Сімсот років вчені губились в здогадках, де знаходився згадуваний в літописах Данилівград, і лише в 50-их роках це місто віднайшов наш земляк (нині покійний) археолог Кременецького краєзнавчого музею Островський. Вісім років працювали вчені Ленінграда і Києва на розкопі городище і достовірно підтвердили, що знаходилось воно біля села Стіжок на Шумщині. Про героїчну оборону Данилівграда пропоную Вашій увазі свого вірша:

Данилівград, ти Кременцю є брат,
Ти став на зайд залізною стіною.
Об мужнє місто це, Данилівград,
Спіткнувсь Батий з монгольською ордою.
О, скільки міст і сіл, і хуторів
Орда страшна в ніщо перетворила,
Та хан Батий уперше тут зустрів
Отих, яких здолать йому несила.
На смерть стояли горді русичі.
Жінки і діти теж тримали пуки.
Вони вмирали гордо на мечі,
Щоб не попасти на ординські муки.
Яка ж трагедія, Данилівград,
Що геть здимів «володар всього світу»,
Ну, а тобі судивсь лихий розлад
І забуття глухе посеред цвіту,
Лиш спомин залишивсь — Данилівград.
Історії сторінка, наче рана.
Данилівград, ти Кременцю є брат,
Минувшини звитяга полум’яна.

Василь ЛІСОВИЙ.

Джерело:
г. «Відродження», №6 від 15 січня 1991 року.

[Інф.: 11.10.2012. Оновл.: 11.10.2012]

Стіжок: ФАРИНА Ігор. ШУМСЬКИЙ ВІТЕР

ШУМСЬКИЙ ВІТЕР

1259. Стіжок
«Лев розкидав (городи)
Данилів. Стіжок...»
«Літопис Руський»

Листопадень. Розметано город.
Сум по стовбурах сосен сплива.
Кружля над руйновищем ворон,
Й хижий погляд його ожива.

Він зіп’є дня болючі зіниці
Й зранить крилами всю голубінь,
Коли тупіт орди-чужаниці
Враз печальну протне безгомінь.

Але вітер азійський відхлине.
Чорний вороне, ти не радій!
Дивовина, а не домовина
Встане тут. Мчи від неї мерщій!

В цім краю ти не взнаєш удачі.
Не змовкатимуть тут солов’ї.
Ти ж бо смерті села не побачиш,
Й правнук твій теж не вздріє її!

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 24.09.2012. Оновл.: 24.09.2012]

Шкроботівка: КОЖАНІВСЬКА Валентина. ШКРОБОТІВКА

ШКРОБОТІВКА

Біля лісу, за горбком,
Там ховається село.
Лиш дорога пролягла,
Де весна моя пройшла.
Тут поля і сади,
Що дарують плоди,
Серцю рідна домівка —
Це моя Шкроботівка.

Валентина КОЖАНІВСЬКА.
с. Шкроботівка Шумського району.

Джерело:
г. «Вільне життя», №??() від ?? ?? ???? року.

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 24.09.2012]

Стіжок: ТКАЧУК Ганна. УЖЕ ПІВСТОЛІТТЯ ПРОЙШЛО

УЖЕ ПІВСТОЛІТТЯ ПРОЙШЛО

В 1943 році німці спалили село Стіжок.

Уже півстоліття пройшло,
Як німці спалили село,
А ми й досі плачем
І спалених бачим,
Так ніби це вчора було...

Повстанці скарали катів,
Та не врятували батьків.
Високі могили
В нас пам’ять збудили,
І жаль, і розпуку, і гнів.

Не спи, Україно свята,
Згадай всі віки й всі літа.
Не вір юді-»брату»,
Не вір зайді-кату,
Бо сон твій — то їхня мета.

Прийди до нас, Боже, прийди,
Із попелу нас підведи,
Омий нашу волю
Живою водою
І древо життя посади.

Ганна ТКАЧУК.

Джерело:
поет. збірка «Молитва і пісня», Т., 1996.

[Інф.: 24.09.2012. Оновл.: 24.09.2012]

Шкроботівка: КОЖАНІВСЬКА Валентина. МОЄ СЕЛО

МОЄ СЕЛО

Біля лісу, за горбочком,
Ген, де сонечко зійшло,
В яблуневому садочку
Заховалося село.
Моє рідне село,
Моя рідна домівка,
Де поля і садок —
Це моя Шкроботівка.
Ось на лузі ставочок —
Там верба воду п’є.
Рідна школа, садочок —
Там дитинство моє.
Тепер вранці до школи
Мої діти ідуть,
В дитсадочок вже скоро
І онуки підуть.
Все уже промайнуло.
Скільки весен пройшло —
Я назавжди вернулась
В своє рідне село.
В своє рідне село,
Там де рідна домівка,
Де поля і садок, —
У свою Шкроботівку.

Валентина КОЖАНІВСЬКА.
с. Шкроботівка Шумського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №43 (15363) від 8 червня 2012 року.

[Інф.: 24.09.2012. Оновл.: 24.09.2012]

Потуторів: ОСТАП’ЮК Володимир. ОДА СЕЛУ ПОТУТОРІВ

ОДА СЕЛУ ПОТУТОРІВ

Якщо ти будеш у моїм краю
На Шумщині, згадай про мене, друже.
Ти випадково тут, а я люблю
Цей милий край з околицями дуже.
Люблю цей плескіт річечки Куми.
Ці вільхи, береги, лугів роздолля.
Тут юності моєї дні спливли,
Де солодила моє серце воля.
Ось там під ланом, вздонж мого села,
Аж до тих вільх рибні ставки сягали,
Прозорим сплеском сріблилась вода
І риба, як в акваріумі, гралась.
Шумів високий буйний очерет
І лопотіла на вітрах лепеха.
До сонця млин спинав свій силует
І кожен день турбінами тут ехав...
Блукали чаплі тихо по воді,
Виманюючи від життя споживи.
Ойкали чайки, кружляли журавлі
І дичини було тут — дивна сила.

Володимир ОСТАП’ЮК.
н. в с. Потуторів на Шумщині.

Джерело:
колективна збірка віршів «Сонячні джерела», Т., СМНВП «Діалог», 1994.

[Інф.: 16.12.2009. Оновл.: 24.09.2012]