Статті

Молотків: БОГДАНЕЦЬ о. Роміл. БІЛЬ НАШ — МОЛОТКІВ

БІЛЬ НАШ — МОЛОТКІВ

Хто в Молоткові не був
Шану свою дати,
Голову схилити тут,
Страшну ніч згадати,
То приходьте, люди добрі,
Цій землі вклоніться.
Сліз в ній повно. Повно крові,
Станьте — подивіться:
Тут колись село стояло
Миле, рідне — наше.
Гляньте — попелом все стало,
Вітер тільки плаче.
Кузня тут колись стояла.
Бачите ковадла?
В неї всіх людей зганяла
Фашистська навала.
Душ невинних тут багато
В тую ніч згоріло.
Пекло страшнеє палало,
Кров’ю клекотіло.
«Нас фашисти оточили
Звечора ще, тихо.
Ніч ракети освітили —
Та й почалось лихо.
Всіх людей зі сну підняли
В сорочках і босих,
Нагаяли, підганяли
Діток наших сонних.
Вереск, стогін, стрілянина,
Рани, плач, прокльони.
В болях, крові і каліцтвах
Кат на муки гонить.
В кузню тісно напихали
Невинного люду.
Ще і псами підганяли
На тяжкую муку.
Двері щільно замикали,
Кулями строчили
Та й бензином обілляли
І нас підпалили.
3 черепом кати на касці,
Вкрай оскаженілі,
Наше все — палили, кляті,
Хто тікав — ловили.
Їхні пси нас доганяли,
Тіло дерли, гризли.
До кісток все тіло рвали,
Доки не загризли.
Діти стогнуть. Плачуть гірко.
— Мамочко! — ридають.
До грудей спечених діток
Мами пригортають.
Страшний біль! Печеться тіло!
Всі ми вже палали.
В тяжких муках ми горіли,
Попелом ставали.
Від пожариська страшного
Небо все червоне.
Кров текла із пекла того,
Як широке море.
Кузня стала затихати,
Люди догоряли.
Душі просять їх згадати
Щиро молитвами.
Дим від згарища полями
Валом покотився,
Болем довгими роками
В серці залишився.
Довго в муках ми горіли,
Аж стекли ковадла.
Ми навіки залишили
Спомини про ката.
Просим: ще раз глянь, земляче,
Як ми тут вмирали.
Глянь — залізо навіть плаче
Чорними сльозами».
Так катюги Батьківщину,
Як чума, косили.
Мученичу кров невинну
Ріками точили.
Нас тяженько катували —
Земленька ридала.
Кров’ю в муках ми писали
Катові прокляття.

о. Роміл БОГДАНЕЦЬ.
м. Бережани.

Джерело:
скорочено під назвою «ЖЕРТВАМ МОЛОТКІВСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ» у г. Вільне життя» №42(14072) від 24 квітня 2001 року.
подається за публікацією в г. «Вільне життя», №15-16(14577-14578) від 19 лютого 2005 року.

[Інф.: 25.01.2009. Оновл.: 20.09.2012]