Статті

Бариш: Неділенко Нестор. Села мого краса неповторна

Вигляд села Бариш Бучацького району Тернопільської області з півдня

Села мого краса неповторна

По всій славній Україні
Міста, різні села
І шум річок, гомін лісів,
І пісня весела
Не втихають, звеселяють
Життя в ріднім краю.
Але милішого за Бариш
Я села не знаю.
Простягнулось, розкинулось
Низом між лісами,
Мов картина, немов в казці,
Повите садами.
Низом річка, водойми
З чистою водою.
Верхи ліс, дуби столітні
Розкішні собою
Ростуть, шумлять, звеселяють
Своєю красою
Людські серця в нашім селі
І разом з судьбою
Несуть пам'ять про сивину.
Мов свідки, все знають:
І панщину, і орди походи.
Неповторна краса села,
Гони, сінокоси,
Сосновий бір і березник...
Там гілля, мов коси,
Переплелись, потягнулись,
До землі сягнули.
Ніби стволи білих красунь
В намисто вдягнули
Й діамантом променяться
У ранкових росах.
Красуються берізоньки
В розплетених косах.
Таку красу зчарований
Кожен зустріча.
І здається, що такої
Краси більш немає.
На всій землі, в цілім світі,
Щоб так полюбити
Свої поля, рідний Бариш,
В його красі жити.
В райській красі, де наші предки
Лихої години
Склали голови козачі
За волю Вкраїни.

Нестор Неділенко.

Джерело:
г. «Нова доба», №38() від 22 травня 1992 року.

[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 15.01.2015]