Статті

Ягільниця: ЦЬОМКО Олена. ТОБІ, МОЯ ЯГІЛЬНИЦЕ

  • Друк

ТОБІ, МОЯ ЯГІЛЬНИЦЕ

550-річчю першої письмової згадки
про с. Ягільницю присвячую.

Летять роки, немов шалена мить.
Життя минає, мов одна година.
Сторінку часу нам не зупинить,
Хоч як би і не прагнула людина.

Під небом українським на землі,
Де змійкою Черкаська-річка в’ється,
Живемо ми в чудовому селі,
Яке здавна Ягільницею зветься.

Давно, назад п’ятсот п’ятдесят років,
Ягайло — князь селу цю назву дав.
Тут свого часу у момент облогів
Богдан Хмельницький також побував.

Тож гляньмо навкруги, де ми живемо,
Де рід батьків і де наше коріння.
Любов до краю в серці збережемо,
Як буде жар, то буде і горіння.

У тисяча шістсот тридцятім році
Жив Лянцкоронський, польський феодал.
У нас в селі на пагорбі високім
Міцну фортецю він побудував.

Споруда ця вважалась на Поділлі
Одною з найміцніших в ті часи,
І вояки були завжди при ділі,
Щоб не здолали кляті вороги.

Земля батьків і прадідів моїх
Полита кров’ю, потом і сльозами.
Всі подвиги богатирів твоїх
Оспівані у світі піснярами.

З тих пір води багато утекло,
Із зерен правди виросло насіння,
Змінилось повністю моє село
І виглядом, і новим поколінням.

Там, де фортеця на горі була,
Вже тютюнова фабрика постала,
А далі кінзавод й спиртозавод,
Й багато інших підприємств зростало.

Вже вечоріє, і моє село
Відпочиває, засинають люди,
Дай Боже, щоб збагатилось воно,
Гаразд буде в селі, то й нам всім добре буде.

Олена ЦЬОМКО.

Джерело:
антологія поезії авторів села Ягільниці «Моя стежина», Чортків, 1999, упорядник Степан БУБЕРНАК.

[Інф.: 17.09.2012. Оновл.: 17.09.2012]