Бучацький район

Вірші про село Жизномир

Богдан ЧЕПУРКО

ЖИЗНОМИР

Поміж гірських завалів святилось сонце світу.
Купалася у барвах післяобідня гра.
Озону тьмяний сік і різнотрав'я світла —
Обняли нас з тобою в дорозі до Дністра.

Жінки ще не співали — лиш серцем говорили.
Налиті сонцем хлопці мовчали, як бики.
І мідь того мовчання, як мід у здутих жилах,
Пливла понад віками і рвалась на куски.

Жизномире, не знаю, яка у тебе доля,
В ярах над руслом Стрипи летить незнаний Птах,
І світиться край шляху не мальва, не тополя:
Весела полонина — летовище в лісах.

Здригнулася дорога і кров'ю закипіла.
Мовчали подорожні від захвату життям.
...Воно нам з неба впало, і жити захотілось.
Тоді ще був я світлом, і ми входили в Храм.

20.08.2005 р. у Львові

(поет. збірка «Лірика», Л., «СПОЛОМ», 2009)

» попередній вірш « » вірші про Бучаччину « » наступний вірш «

» увесь список поетичних збірників про міста і села Тернопілля «

[Інф.: 31.10.2009. Оновл.: 22.10.2011]